У конституції, яку розробив конвент, законодавча влада у країні належала представницький установі - Конгресу, який складався з двох палат: Сенату та Палати представників.

Кожний штат республіки надсилав у Сенат по два депутати, які висувалися місцевими законодавчими зборами. Це були сенатори, термін повноважень яких встановлювався 6 років. Кожні 2 роки склад сенаторів змінювався на одну третину. Палата представників складалася з депутатів, які обиралися від кожного штату у відповідності з чисельністю його населення. Термін повноважень членів палати представників визначався два роки.

Виборчим правом користувалися тільки чоловіки, що досягли 21 року. У зв'язку з тим, що у кожному штаті мали місце свої конституції з різними видами обмежень у виборчих правах (ценз осідлості, вміння читати та тлумачити конституцію та ін.), кількість виборців дуже обмежувалася. З 3,5 млн. чоловік населення це право мали лише 120 тис. чол. (4,8 %). Не мали виборчого права жінки, індіанці та негри. 10Хрестоматія по загальній історії держави і права. За редакцією К. И. Батыра й Е. В. Полікарпова. М.: Юрист, 1996р., с.128.

Виконавчу владу очолював Президент. Він був головою як держави, так і уряду. Країною він управляв через секретарів, виконуючих роль міністрів, які несли відповідальність тільки перед Президентом.

Президент наділявся широкими повноваженнями. Він не тільки головував у федеральному уряді, а й був головнокомандувачем усіма військовими силами. Обирався Президент строком на чотири роки непрямими виборами: спочатку вибиралися виборники, які безпосередньо обирали Президента.

Закони розглядалися та затверджувалися в обох палатах. Кожний законопроект повинен був отримати підпис Президента, який мав право "затримуючого вето". Але, якщо палати більшістю у дві третини складу повторно підтверджували свою волю видати закон (після другого обговорення), то він міг набрати силу і без санкції Президента.

Для регулювання взаємодій між окремими штатами й громадянами, а також інших положень, що прийняті конгресом, конституцією був заснований Верховний чи Федеральний суд, який був вищою апеляційною інстанцію на рішення та вироки апеляційних судів. Верховний суд складався з голови та членів, що призначалися Президентом на все життя. Верховний суд слідкував за відповідністю закону Конституції, міг визнати чи відмінити його. Такою була структура вищих політичних організацій по Конституції 1787 року.

РОЗДІЛ II

КОНСТИТУЦІЯ США

2.1 ПРИНЦИП ПОДІЛУ ВЛАДИ

Принцип поділу влади спирається на ідеї, що походять ще від старогрецького мислителя Аристотеля. Основну розробку вони одержали в 18 сторіччі у французького філософа Ш. Монтеск'є. Відповідно до його поглядів, свобода, тобто право робити усе, що не заборонено законами, може бути забезпечена тільки в такій державі, де влада розділена на три гілки: законодавчу, виконавчу і судову. У умовах демократичного режиму кожна з них має визначену самостійність і врівноважується іншою гілкою. Компетенція кожного органу визначається так, щоб виключити його панування над іншими органами. Це одна з найважливіших гарантій проти сваволі.

У «соціалістичних» країнах принцип поділу влади відхилявся на користь принципу «єдності влади», що виражається в «повновладді» представницьких органів, на яких переходило здійснення народного суверенітету. І виконавча, і судова влади підзвітні радам, і вони можуть навіть брати на себе функції цієї влади. У дійсності така модель служила прикриттям всевладдя апарату компартії, що реально керувала і законодавчою, і виконавчою, і судовою владою, а не рідко здійснювала державно - владну діяльність.

Приклад достатньо жорсткого поділу влади дала конституція США. Відповідно до її ст. 1 повноваження законодавчої влади належать парламенту - Конгресу США, відповідно до ст. 2 повноваження виконавчої влади належать Президенту США, а відповідно до ст. 3 повноваження судової влади належать Верховному Суду США і нижчестоящим судам, заснованим Конгресом. Згодом принцип поділу влади став іменуватися системою «стримувань і противаг».

Як уже було сказано, у США за основу побудови системи державної влади був узятий принцип поділу влади, що в американських умовах трансформувався в так називану систему стримувань і противаг (checks and balances). У Конституції був проведений організаційний поділ між трьома гілками державної влади - Конгресом, Президентом і Верховним судом, кожному з який була надана можливість діяти самостійно в конституційних рамках. Встановлені відношення між цими органами як у минулому, так і зараз мають на меті запобігти посиленню одного з них за рахунок іншого і перешкодити одній з частин системи діяти в напрямку, протилежному напрямкам інших органів. Подібна збалансованість державної системи ускладнює нововведення, але в той же час перешкоджає можливості узурпації влади з боку якогось із названих органів. У відомому рішенні, винесеному в липні 1974 р., Верховний суд США пояснив: «Конституція не тільки розосередила владу для кращого забезпечення свободи, але вона також припускає, щоб на практику розосереджена влада була об'єднана в ціле для ефективного керування. Конституція наказує, щоб гілки влади були одночасно відділені один від одного і взаємозалежні, щоб були автономними і взаємодіючими один з одним». 11Internet. http:\\www. constitutionfacts. com

Принцип поділу влади проведений через усі важливі положення Конституції. Він виражається, зокрема, у роздільному і послідовному викладі правового статусу трьох гілок влади. Створена