КУРСОВА РОБОТА

Суддівське сеамоврядування: його завдання та організаційні форми

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I Історія формування органів судівського самоврядування

РОЗДІЛ ІI. Завдання органів суддівського самоврядування

2.1. Роль і значення органів суддівського самоврядування у

становленні незалежної судової влади в Україні

2.2. Суддівське самоврядування як конституційна гарантія

незалежності та недоторканності суддів

РОЗДІЛ ІІI. Організаційні форми суддівського самоврядування в Україні

3.1. Збори суддів

3.2. Збори суддів Верховного Суду України, вищого

спеціалізованого суду та їх повноваження

3.3. Конференції суддів

3.4. З’їзд суддів України, Рада суддів України як вищі органи суддівського самоврядування

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Судівське самоврядування нині є, з одного боку важливою ознакою демократичної незалежної судової влади в Україні, а з іншого — засобом підвищення у ній управління на засадах самоврядування судової влади .

Успішне функціювання судової влади можливе тільки при діючому судівському самоврядуванню,адже суддя підкоряється тільки закону, тому будь-яке адміністративне уравління судами не допускається.

Актуальність полягає в тому,що органи суддівського самоврядування хоч і покликані стати гарантом незалежної судової влади в Україні, але органи суддівського самоврядування не мають вагомих важелів для виконання цієї мети, адже спостерігається ігнорування рішень органів суддівського самоврядування .

«На сьогодні організація суддівського самоврядування в Україні викликає чимало нарікань у суддів, — відзначає Р.С. Куйбіда. — Суддівське самоврядування на рівні окремих судів у формі зборів майже не реалізується» [12; с. 4].

Метою дослідження є з'ясування який авторитет мають органи суддівського самоврядування згідно знаданими їм законодавчо їм повноважень щодо здійснення завдань,які покладені на органи суддівського самоврядування, та чи впливають вони на зміцнення незалежної судової влади.

Роль цих органів відзначив також В.М. Бойко, наголосивши, що вони "...мають стати гарантом забезпечення незалежності судів і суддів, сприяти створенню належних організаційних та інших умов для їх нормальної діяльності, підвищувати рівень роботи з кадрами в судовій системі..."[14,c.3].

Завданням роботи полягає у дослідженні,чи достатнь законодавчо врегольовано завдання та організаційні форми органів суддівського самоврядування ,а також з'ясувати як врегольований механізм реалізації рішень органів суддівського самоврядування .

Для вирішення цих проблем слід розглянути об'єкт дослідження, який являє собою законодавчу базу присвячену органам суддівського самоврядування.

Предметом при дослідженні у роботі є ознайомлення з завданнями органів суддівського самоврядування ,а також організаційні форми органів суддівського самоврядування .Предмет який охоплює дані про органів суддівського самоврядування їх завдання та повноваження.Слід зазначити,що :"Суддівське самоврядування являє собою діяльність органів суддівського самоврядування , його окремих частин та їх представницьких органів, спрямовану на забезпечення належного функціонування судової системи, прав та інтересів суддів шляхом участі у вирішенні управлінських питань в межах і порядку, встановлених законом".

РОЗДІЛ I. Історія формування органів судівського самоврядування

Слід відзначити, що формування системи суддівського самоврядування має досить тривалу історію. Так, відповідно до першого радянського Положення про народні суди від ЗО листопада 1918 р. у кожному судовому окрузі створювалася рада народних суддів, до компетенції якої належало ревізування судів, вирішення питань про усунення суддів від посад, надання консультацій, нагляд за виконанням судових вироків тощо. Ради народних суддів створювалися і в губернських відділах юстиції та очолювалися відповідальними працівниками відділів [12; с. 2].

Але надалі практика радянського будівництва, заснована на командно-адміністративних методах управління, унеможливила існування будь-якого самоврядування у сфері судоустрою. Така можливість з'явилася з початком демократичних перетворень у Радянському Союзі. Так, у 1989 р. у м. Москві було створено громадську раду голів районних народних судів [12; с. 2].

У незалежній Україні на офіційному рівні вперше про суддівське самоврядування було згадано у п. 13 розд. IV Концепції судово-правової реформи (про обласні конференції та з'їзд суддів України)

Надалі при вирішенні цих питань враховуєте ся не стільки вітчизняний, скільки зарубіжний досвід діяльності суддівського самоврядування.

Як наголошується у вітчизняній юридичній літературі, «суддівське самоврядування існує у всіх демократичних державах як невід'ємна складова частина незалежної судової влади» [7; с. 91].

Так, у Російській Федерації суддівське співтовариство представляють Всеросійський з'їзд суддів, у період між з'їздами — Рада суддів Російської Федерації; з'їзди (конференції) суддів, а в періоди між ними — відповідні ради суддів, збори суддів Верховного суду та Вищого арбітражного Суду Росії.

"Судова система США, — відзначив голова Мінесотського окружного суду П.А. Мегнусон, — здійснює самоуправління. Існує величезна кількість дійових механізмів, які дозволяють судовим органам працювати самостійно і результативно. Національна політика і бюджет судової гілки влади визначаються на суддівській конференції США, де головує Голова Верховного Суду. Для розробки рекомендацій відносно національної політики і законодавства по всіх аспектах управління федеральною системою судів конференція суддів використовує комітети, до їх основних функцій відноситься, зокрема, затвердження запиту на річній бюджет судової системи, внесення пропозицій стосовно законопроектів, які можуть вплинути на застосування процедур і результативність судочинства, повноваження з вирішення етичних і дисциплінарних питань" [14; с. 6].

В Україні діяльність органів суддівського самоврядування започаткував І з'їзд суддів України, який відбувся у грудні 1991 р. Уже саму роботу цього з'їзду, який було скликано в ініціативному, явочному порядку, можна вважати виявом суддівського самоврядування. На з'їзді було створено Раду суддів України (далі — Рада), якій доручено вирішення питань, що належать до внутрішньої діяльності судів, та контроль за виконанням рішень з'їзду.

У лютому 1994 р. Верховна Рада України прийняла Закон № 3909-ХІІ «Про органи суддівського самоврядування» (зараз не чинний), в якому визначено організаційні форми самоврядування.

Подальше становлення суддівського самоврядування та посилення його впливу на реформування судової системи пов'язано з рішеннями II з'їзду суддів України, що відбувся у жовтні 1994 р.