незалежності судів і суддів України». До основних завдань суддівського самоврядування законодавець відніс створення найбільш сприятливих умов для забезпечення діяльності судів; вдосконалення підготовки кадрів, підвищення кваліфікацій суддів, подання їм методичної допомоги; зміцнення незалежності суддів, захист від втручання в їх судову діяльність. Органами суддівського самоврядування цей закон визначив конференції суддів, збори суддів Верховного Суду України, з'їзд суддів України. [4; с. 2].
Важливо зазначити, що суддівське самоврядування закріплено в ст. 130 Конституції України, в ній, зокрема, вказано: «Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування» [1; с. 37]. А тому надалі, аналізуючи правову природу та діяльність органів суддівського самоврядування, необхідно виходити саме з цих конституційних положень.
Особливо широкі повноваження органи суддівського самоврядування дістали в редакції Закону України «Про судоустрій України», прийнятого 7 лютого 2002 р., що зумовило ряд правових колізій і невизначених ситуацій у діяльності органів судової влади та її посадових осіб [16; с. 18].
Даний закон також розширив коло органів суддівського самоврядування, віднісши до них збори суддів місцевих та апеляційних судів. Визначаючи основні засади суддівського самоврядування, в ст. 102 названого вище Закону законодавець підтверджує конституційні положення правової природи суддівського самоврядування, вказуючи, що вони створюються для вирішення питань внутрішньої діяльності судів, і тут же роз'яснює, що до питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їх сімей, а також інші питання, не пов'язані із здійсненням ними правосуддя. З цього приводу В.M.Бойко зазначає: «Зроблено важливий крок у визначенні повноважень органів суддівського самоврядування, які мають такі завдання:Суддівське самоврядування є однією з найважливіших гарантій забезпечення незалежності судів і суддів. Завданням органів суддівського самоврядування є вирішення питань внутрішньої діяльності судів, у тому числі щодо:
1)
забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; зміцнення незалежності судів, захисі від втручання в їх діяльність;
2)
участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням встановлених нормативів вказаного забезпечення;
3)
погодження призначення суддів на посади в судах загальної юрисдикції, призначення суддів Конституційного Суду України та суддів до складу Вищої ради юстиції і обрання до кваліфікаційних комісій суддів;
4)
заохочення суддів та працівників апарату судів;
5)
здійснення контролю за організацією діяльності судів та інших структур у системі судової влади.
Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів вія втручання в судову діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів.
Фактично органи суддівського самоврядування в першу чергу повинні захищати інтереси суддів і вони створюються на противагу адміністративному керівництву, тим самим забезпечуючи баланс і рівновагу демократичності судової системи в цілому. «Суддівським самоврядуванням є колективне вирішення професійними суддями питань внутрішньої, діяльності судів» [10; с.126] - констатує В.Городовенко.
Про який баланс можна говорити за словами С.K.Штогуна :"...якщо до складу Ради суддів України в переважній більшості входять самі адміністративні посадовці судової влади — голови апеляційних суддів та їх заступники. Так, із 62 членів Ради суддів України є лише один суддя апеляційного суду і жодного судді місцевого суду! Постає запитання: чиї інтереси в першу чергу захищає таким складом орган суддівського самоврядування? Більш реальна назва цього органу не Рада суддів України, а «Рада голів судів України»"[16;c.18].
Закономірно напрошується запитання: для чого адміністраторів, які і так мають широкі права, наділяти ще і правами члена органу суддівського самоврядування?
Незрозуміло, як співзвучні з конституційними положеннями органів суддівського самоврядування право члена Ради суддів України на ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність судді, закріплене в ст. 97 Закону України «Про судоустрій», або право контролю за діяльністю судів рад суддів, передбачене в ст. 111 цього ж Закону? Адже для вирішення цих питань передбачено обрання кваліфікаційних комісій. Право члена Ради суддів на ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність повинно бути уточнено, оскільки Раду суддів України становлять представники всіх регіонів, тому незрозуміло, наприклад, чи може представник Донецької області ініціювати дисциплінарну відповідальність судді із Закарпаття, чи його право обмежене регіоном? Незрозумілим також залишається питання, стосовно яких суддів може ініціювати дисциплінарну відповідальність член Ради суддів України, який представляє Верховний Суд.
Законодавець, наділяючи такими широкими правами органи суддівського самоврядування, їх членів та обраних керівників цих органів стосовно судів, голів цих судів та суддів, не вирішив питання захисту для суб'єктів їхньої діяльності — процедуру оскарження їх діяльності або бездіяльності. Наприклад, у п. 4 ст. 116 надано право Раді суддів України вирішувати питання щодо призначення суддів на адміністративні посади. Відмовляючи безпідставно в рекомендації на призначення судді на адміністративну посаду, Рада суддів України фактично приймає остаточне рішення, оскільки чинним законодавством в п. 6 цієї ж статті вказаного вище Закону закріплено, що рішення Ради суддів може бути скасоване лише з'їздом суддів. Коли врахувати, що черговий з'їзд скликається один раз в три роки, то досить тривалий час необхідно буде чекати для поновлення порушеного права суб'єктові оскарження такого рішення.
Законодавством не передбачено оскарження таких рішень в судовому порядку, а, як відомо, ст. 55 Конституції України гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб. Законодавець має чітко визначитися, чи є голови рад суддів та їх члени посадовими особами [16; с. 19].
РОЗДІЛ ІІI. Організаційні форми суддівського самоврядування в Україні
3.1. Збори суддів
Порядок здійснення суддівського