фінансово-правова відповідальність має на меті завдати правопорушнику негативних наслідків майнового характеру. Це зумовлено специфікою фінансово-правових санкцій, необхідністю для держави отримати відшкодування й покарати правопорушника в специфічній, характерній для фінансового права майновій формі;

реалізується в особливій процесуальній формі.

Фактичною підставою фінансово-правової відповідальності є фінансове правопорушення. У будь-якому разі поняття фінансового правопорушення повинно охоплювати податкові, бюджетні правопорушення, порушення валютного, банківського законодавства, за які встановлено фінансово-правову відповідальність.

Фінансове правопорушення – це винне протиправне діяння суб’єкта фінансових правовідносин, яке посягає на суспільні відносини у сфері фінансової діяльності держави, за яке чинними нормативно-правовими актами передбачено фінансово-правову відповідальність.

Об’єкт – установлений державою порядок формування, розподілу й використання державних фондів грошових коштів, що охороняються заходами фінансово-правової відповідальності.

Суб’єкт – індивідуальний та колективний.

Об’єктивна сторона – дії або бездіяльність, заборонені фінансовим правом. До дій відносять надання фінансових послуг без ліцензії, бездіяльність – неподання податкової декларації.

Фінансові правопорушення переважно завдають матеріальних збитків, але є й такі, які вносять дезорганізацію в існуючий порядок формування, розподілу й використання державних фондів грошових коштів.

Суб’єктивна сторона – це психічне ставлення суб’єкта до протиправних дій або бездіяльності та їх наслідків. Суб’єктивна сторона фінансового правопорушення з колективним суб’єктом визначається через психічне ставлення до правопорушення посадових осіб такої юридичної особи.

Характерною особливістю фінансового правопорушення є те, що вина не визнається обов’язковим елементом його складу.

Фінансово-правова санкція – це захід фінансово-правової відповідальності, що застосовується до суб’єктів фінансового правопорушення за рішенням контролюючого органу або суду у випадках і в порядку, передбачених фінансовим законодавством, і полягає у стягненні додаткових щодо обов’язку, який існував до скоєння фінансового правопорушення, сум грошових коштів, що спрямовуються до державного або місцевих бюджетів з метою відновлення порушених прав держави та покарання правопорушника.

Видами фінансових санкцій є фінансовий штраф і фінансова пеня.

Сплата фінансових санкцій здійснюється в добровільному й примусовому порядку. Примусова сплата відбувається за рахунок коштів, що знаходяться на рахунку особи, якщо їх недостатньо, то за рахунок іншого майна на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником.

У Бюджетному кодексі бюджет визначено як план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК, органами місцевого самоврядування впродовж бюджетного періоду.

Закон про Державний бюджет визначає розподіл на загальний та спеціальний фонд. Створення позабюджетних фондів органами державної влади, місцевого самоврядування, бюджетними установами не припустиме.

Бюджетне право є інститутом фінансового права України. Предметом бюджетного права України є відносини щодо формування та використання державного й місцевих бюджетів. Такі відносини є бюджетно-правовими й мають свої особливості.

Бюджетна система України – це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Місцевими бюджетами визнаються бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

Для аналізу й прогнозування економічного та соціального розвитку держави використовують категорію зведеного бюджету, яка є сукупністю показників бюджетів. Розрізняють зведені бюджети: України, АРК, областей, районів і міст з районним поділом.

Бюджетна система України ґрунтується на засадах єдності, збалансованості, самостійності, повноти, обґрунтованості, ефективності, субсидіарності, цільового використання бюджетних коштів, справедливості та неупередженості, публічності й прозорості, відповідальності учасників бюджетного процесу.

З метою контролю за фінансовою діяльністю розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу доходів і видатків, забезпечення загальнодержавної та міжнародної порівняльності бюджетних показників застосовується бюджетна класифікація. Вона складається з класифікації доходів бюджету, видатків бюджету, фінансування бюджету та класифікації боргу.

Згідно Бюджетного кодексу України Бюджетний процес – це регламентована нормами права діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що становлять бюджетну систему України.

Стадії бюджетного процесу визначені як окремі етапи бюджетного процесу, у ході здійснення яких реалізуються бюджетні повноваження всіх суб’єктів бюджетних правовідносин.

На всіх стадіях здійснюються фінансовий контроль та аудит, а також оцінювання ефективності використання бюджетних коштів.

Усі стадії взаємообумовлені й пов’язані, тому доцільно говорити про єдину бюджетну процедуру.

Бюджетне правопорушення – це недотримання учасником бюджетного процесу встановленого Бюджетним кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

Бюджетні повноваження органів місцевого самоврядування за їх характером можна поділити на матеріальні та процесуальні. Основу матеріальних повноважень становить право на власний бюджет, процесуальні передбачають право на здійснення бюджетного процесу.

Бюджети місцевого самоврядування – це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань, тобто план утворення й використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Місцеві бюджети – це бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах і бюджети місцевого самоврядування.

Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 р. визначає повноваження органів місцевого самоврядування в бюджетному процесі. В даний час, на етапі реформування органів місцевого самоврядування дискутуються питання наділення цих органів біль широкими повноваженнями у сфері формування бюджетів місцевого самоврядування та місцевих бюджетів.

З прийняттям Бюджетного кодексу України врегульовано порядок фінансування місцевих бюджетів шляхом надання дотацій та субвенцій, які об’єднано поняттям між бюджетних трансфертів, а відносини, що при цьому виникають, визначено як міжбюджетні.

Міжбюджетні відносини – це відносини між державою, Автономною Республікою Крим і місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України.

Головною метою