У теорії фінансового права та Бюджетному кодексі України передбачено такі види між бюджетних трансфертів, як дотація, субсидія та субвенція.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості коригується коефіцієнтами, які враховують відмінності у вартості надання соціальних послуг залежно від кількості населення та споживачів соціальних послуг і соціально-економічних, демографічних, кліматичних особливостей адміністративно-територіальних одиниць. Коригуючи коефіцієнти затверджує Кабінет Міністрів України.

Основним джерелом доходів держави є ВВП, частину якого вона використовує для покриття власних потреб шляхом переходу до державної власності різних платежів.

Необхідно розрізняти такі категорії, як державні доходи, фінансові ресурси та доходи бюджету.

Державні доходи – це сукупність надходжень коштів у грошовій формі до державних фондів для подальшого їх використання з метою реалізації завдань і функцій держави. Такі надходження можуть бути у вигляді як обов’язкових, так і необов’язкових платежів. Важливим є те, що обов’язкові платежі, які можна стягувати примусово, становлять переважну частину державних доходів.

Фінансові ресурси – це ширше поняття, що включає доходи не лише держави, але й фізичних та юридичних осіб України, які отримують їх на території України та за її межами й володіють майном на права власності.

Доходи бюджету – це всі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (зокрема трансферти, дарунки, гранти) і які надходять до Державного бюджету. Вони посідають центральне місце у системі доходів держави.

Відповідно до Бюджетного кодексу доходи бюджету поділяють на податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом; трансферти. Неподатковими надходженнями визнаються доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі; доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів і фінансових санкцій тощо.

Класифікація державних доходів.

Залежно від порядку формування їх системи:

централізовані доходи, що залишаються в розпорядженні держави й надходять на формування централізованих грошових фондів;

децентралізовані доходи, що надходять у розпорядження окремих державних підприємств, установ, організацій, формуються за рахунок їх прибутку та використовуються відповідно до фінансових планів.

Залежно від конкретних умов їх збору й використання:

зворотні та без зворотні;

відплатні й безвідплатні;

загальні й цільові.

Залежно від економічного змісту та особливостей правового регулювання доходів:

податки;

доходи від інших обов’язкових платежів;

доходи від державного кредиту;

доходи від обов’язкового і майнового страхування.

Податок – це встановлений вищим органом державної влади обов’язковий платіж, який сплачується юридичними особами та громадянами до бюджету в розмірах і терміни, передбачені законом.

Сутність категорії податків відображають їх функції. Виділяють такі функції податків: фіскальну, регулюючу, розподільчу, стимулюючу, контрольну й накопичувальну.

Основні риси податків:

обов’язковий характер податку;

адресність до бюджету;

абстрактний характер податкового платежу;

перехід права власності від платника до держави;

індивідуальна безоплатність.

Основні способи класифікації податків.

Залежно від платника:

податки з юридичних осіб;

податки з фізичних осіб;

змішані – податки, якими оподатковуються юридичні та фізичні особи;.

За методом справляння:

прямі (прибутково-майнові) – податки, що справляються в процесі придбання й акумуляції матеріальних благ, які визначаються розміром об’єкта обкладання та включаються в ціну товару й сплачуються виробником чи власником;

непрямі (на споживання) – податки, що справляються в процесі використання матеріальних благ, які визначаються розміром споживання, додаються або включаються до ціни товару та сплачуються споживачем.

За непрямого оподаткування формальним платником є продавець товару, а реальним – споживач. За прямого оподаткування юридичний і фактичний платник збігаються.

Залежно від компетенції органу, що регулює вид податку:

загальнодержавні – податки, які встановлюються вищими органами державної влади й діють на всій території держави;

місцеві – податки, які вводяться рішенням місцевого органу, діють на відповідній території та надходять до місцевих бюджетів.

Неподаткові платежі характеризуються такими особливостями порівняно з податковими платежами:

мають цільове призначення;

їм притаманний відплатний та умовний характер;

частково зараховуються до доходів тих державних органів, що проводять їх збирання.

Деякі неподаткові платежі (наприклад, митні) можуть сплачуватись як у національній, так і в іноземній валюті.

Порядок зарахування до бюджетів визначають Бюджетний кодекс України, поточні акти про бюджет і спеціальне законодавство.

Розрізняють такі види неподаткових платежів: митні, ресурсні, рентні.

У теорії фінансового права немає єдності у поглядах на правову природу мита, що справляється митницею на кордоні. Це пов’язано з тим, що мито, по суті, схоже на непрямі податкові платежі, але на відміну від податків має чітко виражений умовний характер.

Мито – вид митного платежу, який беруть з товарів, що переміщуються через митний кордон держави.

Порядок обкладання митом предметів, які вивозяться або пересилаються громадянами за митний кордон України, та їх перелік встановлено Митним кодексом України, законами України, постановами Кабінету Міністрів України та рядом актів Державної митної служби України.

Державне мито – це плата, яка стягується за вчинення юридично значимих дій в інтересах юридичних і фізичних осіб уповноваженими на це компетентними органами та видачу їм документів, що мають правове значення.

Особливості застосування механізму державного мита регулюється Декретом Кабінету Міністрів Україні від 21 січня 1993 р. № 7-93 «Про державне мито».

Плата за спеціальне використання природних ресурсів включає:

плату з відшкодування витрат на геологорозвідувальні роботи;

плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів;

плату за спеціальне використання лісових ресурсів за користування земельними ділянками лісового фонду;

плату за спеціальне використання надр;

збір за забруднення довкілля.

Зазначені платежі є обов’язковими загальнодержавними зборами й стягуються на підставі законів України «Про охорону навколишнього середовища», «Про систему оподаткування», «Про державну податкову службу в Україні», «Про підприємництво та норми спеціального законодавства».

Рентні платежі – це платежі, що сплачуються за встановленими тарифами за користування електричною енергією, нафтою та нафтопродуктами, а також платежі за