Ліцензія — це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню. Здійснення без ліцензії певного виду господарської діяльності, що потребує ліцензування, не може тягнути відповідальність за ст. 202, якщо особа, яка займалась такою діяльністю, не могла в установленому порядку одержати ліцензію (не було створено орган ліцензування, не були визначені ліцензійні умови тощо) [12, ст.478].

Кримінальна відповідальність за діяльність та операції, зазначені в диспозиції ч. 2 ст. 202 КК, настає за умови, що вони здійснюються без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії) чи з порушенням умов ліцензування, якщо внаслідок такої діяльності та операцій отримано доход у великих розмірах [11, cт.53].

Ліцензування – видача, переоформлення та анулювання ліцензій,
видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та
ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами
ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень
ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень
законодавства у сфері ліцензування [7, ст.161].

Види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, встановлені Законом “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”. Крім того, ліцензування банківської, зовнішньоекономічної діяльності, каналів мовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері інтелектуальної власності здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Ліцензування, патентування певних видів господарської
діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері
господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної
політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів
держави, суспільства та окремих споживачів [13, ст.4].

Індивідуали-підприємці і службові особи юридичних осіб, зокрема суб’єктів підприємництва, які здійснюють господарську діяльність взагалі без ліцензії, якщо її отримання передбачене чинним законодавством, або після направлення відповідних документів в орган ліцензування, але до отримання ліцензії, підлягають кримінальній відповідальності за ст. 202, якщо в результаті здійснення безліцензійної діяльності отримано дохід у великих розмірах.

Здійснення господарської діяльності з використанням ліцензій, дія яких анульована або строк дії яких сплив, ліцензій, незаконно отриманих від інших суб’єктів господарювання, ліцензій на інший, порівняно із фактично здійснюваним, вид діяльності, а також під час оскарження до суду рішення про анулювання ліцензії, що набрало чинності, за наявності підстав слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 202. У разі, коли орган ліцензування ухиляється від виконання рішення суду про необхідність видачі ліцензії, а зареєстрований суб’єкт підприємницької діяльності, не очікуючи виконання рішення суду, здійснює певну господарську діяльність без ліцензії, може бути застосована ч. 2 ст. 11 (малозначність діяння).

Якщо конкретний різновид підприємницької діяльності підлягає одночасно патентуванню і ліцензуванню, суб’єкт підприємництва повинен отримати і ліцензію, і патент.

Здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації або без ліцензії, отримання якої передбачено законодавством, слід кваліфікувати за ст. 213 (порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом). Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинено у великих розмірах, кваліфікується з ст. 203-1.

Під порушенням умов ліцензування розуміється недотримання винним тих організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, які є обов’язковими для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (наприклад, здійснення господарської діяльності на території адміністративно-територіальної одиниці, яка не вказана у ліцензії). Порушенням умов ліцензування визнається також порушення порядку одержання ліцензії на певний вид господарської діяльності [12, ст.478].

Ліцензійні умови – установлений з урахуванням вимог законів
вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших
спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні
видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню [7, ст.161].
Ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, який затверджується спільним наказом спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та органу ліцензування. Вони можуть стосуватися кваліфікаційних вимог до працівників суб’єктів господарювання , їх кількості; особливих вимог щодо будівель, приміщень, обладнання, інших технічних засобів, матеріально-технічної бази тощо.

Банківська діяльність — це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Банком визнається юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного Банку здійснювати у сукупності зазначені операції.

Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, як надається НБ на підставі відповідного клопотання банку за наявності певної сукупності документів. У певних випадках НБ має право відкликати банківську ліцензію і банк протягом трьох днів з моменту отримання рішення зобов’язаний повернути НБ свою банківську ліцензію. У день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії банк припиняє здійснення всіх банківських операцій та вчиняє дії, що забезпечують виконання ним своїх зобов’язань перед вкладниками та іншими кредиторами [3, ст.31].

Крім операцій, які складають банківську діяльність, банк має право здійснювати такі банківські операції: а) операції з валютними цінностями; б) емісію власних цінних паперів; в) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; г) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені; д) надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; є)