Як і при зіткненні мотоцикла з іншим транспортним засобом, в цій групі майже в половині спостережень черепно-мозкова травма поєднується з пошкодженням внутрішніх органів, м'яких тканин кінцівок, переломами ребер, ключиць, а іноді лопаток.
Ізольовані пошкодження органів черевної порожнини бувають у вигляді розривів печінки, селезінки, нирок і навіть аорти. Іноді вони спостерігаються у поєднанні з переломами кісток тазу.
Пошкодження грудної клітки зазвичай характеризуються множинними односторонніми переломами ребер, рідко — грудини, хребта і спинного мозку.
Пошкодження пасажирів заднього сидіння. Для травми цих осіб характерний також утворення пошкоджень голови, грудної клітки, верхніх і нижніх кінцівок. Майже в половині випадків має місце множинне садно особи; синці і рани голови зустрічаються рідше. У багатьох потерпілих виявляються тріщини потиличної кістки з розповсюдженням на підставу черепа в задню і середню, рідко — передню черепні ямки.
Приблизно у 30% загиблих пошкодження головного мозку і його оболонок спостерігаються без порушення цілості кісток черепа (в основному підоболонкові крововиливи). Травма голови, як правило, поєднується з важкими пошкодженнями іншої локалізації (ребра, серце, легені і ін.). В той же час зовнішні пошкодження на тілі бувають виражені слабо. [9; 112 с.]
Пошкодження, отримувані пасажирами коляски, по локалізації можуть бути підрозділені на дві групи: 1) пошкодження голови, 2) пошкодження грудної клітки і органів черевної порожнини.
У першій групу пошкодження переважно розташовуються на обличчі, тильній поверхні грон рук, передній поверхні плечей. При цьому в шкірно-м'язовому клапті лобової, лобово-тім'яної або лобово-скроневої області утворюються крововиливи. Відповідно ним локалізуються переломи черепа або
39
тріщини, що йдуть в передню черепну ямку і на кістці лицьового скелета.
У другій групі спостерігаються закриті, частіше односторонні, переломи ребер, крововиливи і розриви легенів, пошкодження навколосерцевої сумки, розриви нирок, печінки і переломи кісток тазу.
Таким чином, при падінні з рухомого мототранспорту виникає або відносно ізольована важка черепно-мозкова травма, або травма грудей і живота.
Пошкодження при наїзді мототранспорту на нерухомі предмети. Більшість потерпілих складають водії і пасажири заднього сидіння. Пошкодження у них локалізуються, як правило, в області голови і нижніх кінцівок, смертельні пошкодження мають ту ж локалізацію, відрізняються більшою тяжкістю і частим поєднанням з травмою органів грудної клітки і черевної порожнини. Смертельні пошкодження у пасажирів коляски спостерігаються при двосторонніх множинних переломах ребер з розривами легенів, печінки, переломами довгих трубчастих кісток верхніх і нижніх кінцівок; переломи кісток черепа і крововиливу під оболонки і в шлуночки мозку спостерігаються рідко.
При мотоциклетній травмі є також характерні пошкодження, властиві тільки їй — конкретні пошкодження, що відображають деталі мотоцикла: сліди-відбитки, сліди мастила, металу, що відображають форму, малюнок, а іноді і розмір певних деталей і частин транспорту. Властивості цих пошкоджень і слідів дозволяють зіставити їх з деталями, якими вони нанесені, для встановлення їх схожості.
На мототранспорті в результаті події можуть утворюватися пошкодження у вигляді дефектів забарвлення, слідів-ковзання і відбитків малюнка тканини, різних накладень (слідів крові, частинки тканин різних органів, волокна і обривки одягу). [26; 259-268 с.]
Отже, мотоциклетна травма — це сукупність пошкоджень, які виникають у водіїв, пасажирів і пішоходів внаслідок руху мотоцикла.
Виділяють такі різновиди мотоциклетної травми:
- при зіткненні мотоцикла з транспортом (вантажним чи пасажирським), що рухається;
40
- при зіткненні мотоцикла з нерухомими предметами;
- при зіткненні мотоцикла з пішоходом;
- при падінні з мотоциклом;
- при переїзді пішохода колесами мотоцикла.
Особливістю цього виду травми є те, що пошкодження виникають не тільки у пішоходів, а й водіїв і пасажирів мотоцикла. В останніх травмування відбувається під час падіння мотоцикла, а у пішоходів — від ударів частинами мотоцикла (переднім колесом, щитком колеса, кермом управління, підніжкою, передньою частиною коляски).
У пішоходів пошкодження від первинного удару мото-цикла розташовані в нижній частині тіла. Від удару коле-сом або підніжкою виникають садна, синці або забиті рани гомілок, переломи кісток. Удар кермом буває в живіт, крижі, ділянку таза з пошкодженнями органів черевної порожнини, переломами кісток таза, найчастіше односто-ронніми.
Для потерпілих як водіїв, так і пасажирів мотоцикла характерне травмування нижніх кінцівок і голови.
Пошкодження, як правило, локалізуються на передньо-внутрішніх поверхнях стегон і гомілок внаслідок ударів і тертя об деталі мотоцикла Це досить великі садна у виг-ляді смуг, забиті клаптеві рани з переломами кісток гомі-лок. При падінні з мотоцикла і ударі об дорожнє покриття виникають тяжкі черепно-мозкові травми з переломами кісток черепа і тяжким забоєм головного мозку.
2.3. Судово – медичне дослідження пошкоджень при залізничній травмі
У судово-медичній травматології одною з актуальних проблем є залізнична травма. На залізничному транспорті ведеться велика робота по безпеці руху, проте число осіб, що гинуть від цієї травми, в даний час залишається досить великим.
Потерпілі найчастіше отримують пошкодження при ходінні по залізничних коліях, падінні з рухомого потягу, посадці у вагон; зіткненні складів, здавленні між частинами вагонів і т.д. В більшості випадків пошкодження заподіюються
41
особам, що знаходяться в стані алкогольного сп'яніння.
Певний відсоток складають самогубства і вбивства. Відомі випадки, коли жертву штовхають або кидають під потяг, що проходить мимо, або виштовхують з вагону рухомого потягу.
Одним із способів боротьби з залізничним травматизмом являється детальне розслідування судово-слідчими органами кожного випадку смерті на залізниці з обов'язковим судово-медичним дослідженням трупа потерпілого. Від повноти дослідження трупа залежить встановлення органами розслідування дійсних обставин події.
В останній час значно змінився залізничний транспорт і понад усе локомотиви. Збільшилася швидкість руху складів. У зв'язку з цим стали з'являтися пошкодження, що не зустрічалися раніше.
Під залізно-дорожньою травмою слід розуміти комплекс механічних пошкоджень, виникнення яких знаходиться в прямій залежності