Одяг значно перешкоджає утворенню смуг і захищає тіло від травмування. Чим менше одягу на тілі що постраждав, тим більше виражено руйнування тіла на місці переїзду.

Пошкодження одягу, характерне тільки для залізничного транспорту, як і тіла, виникає у момент перекочування коліс залізничного транспорту через потерпілих. Колесом заподіюється смуга тиску. Є ознаки здавленя матерії у вигляді стоншування її і стійких складок з накладеннями змащувальних речовин (мазуту) і найдрібніших пластинок металу. Один її край завжди чіткіший і

45

відповідає місцю дії гребеня колеса.

Цінною ознакою є «складчасте загладжування» матерії. Воно виникає на місці первинного контакту колеса залізничного транспорту з тілом. «Складчасте загладжування» матерії є групою складок зовнішнього шару одягу на обмеженій її ділянці. Ці складки розташовуються упоперек смуги тиску від колеса в безпосередній близькості одна від одної. Кожна складка має дві грані: верхню — звернену до коліс, і нижнюю — звернену до тіла.

До пошкоджень, характерних для будь-якого виду колісного транспорту слід віднести такі, які заподіюються колесами залізничного транспорту, але не носять на собі ознак, характерних тільки для даної травми. По морфології вони можуть бути схожі з пошкодженнями, заподіюваними колесами машин будь-якого призначення, наприклад колесами автомобіля, колісного трактора і ін. Пошкодження, що відносяться до цієї групи, при залізничній травмі зустрічаються часто і тому заслуговують уваги.

Перш за все слід зупинитися на пошкодженнях, механізм утворення яких складається з перерозтягнення шкіри. До них відносяться поверхневі надриви шкіри, що локалізуються далеко від місця розчленовування, наприклад в пахових областях, на передній поверхні стегон у верхній третині і на шкірі шиї.

Ці надриви мають вигляд тонких звивистих ліній. Іноді вони мають веретеноподібну форму. Подібні надриви шкіри зустрічаються і при переїзді колеса автомобіля через тіло.

Надриви шкіри від перерозтягнення виникають при перекочуванні колеса через тіло. У зв'язку з тим, що переїзд супроводжується вельми значним тиском на тіло (до 25 т на одну колісну пару), в місцях утворення надривів виникають і рани. Зустрічаються циркулярні розриви шкіри, тіла, що проходять навколо, по верхній межі тазу. Глибина ран часто не розповсюджується на належні м'язи, але і вони можуть бути піддані розриву.

При залізничній травмі можливе переміщення тіла перед колесом на значній відстані. Відомий випадок, коли очевидці спостерігали ковзання тіла перед колесом вагону, що оберталося, впродовж 35 м. Колесом, що обертається,

46

заподіюються великі подовжні розриви шкіри кінцівок і скальповані рани, що можливо і без повного переїзду через кінцівки.

Волочіння тіла і ковзання його по поверхні шляху також слід вважати механізмом утворення пошкоджень, характерним для будь-якого колісного транспорту. При залізничній травмі волочіння тіла носить більш виражений характер і може бути дуже тривалим. У практиці відмічений випадок волочіння тіла паровозом впродовж 30 км. Пошкодження, що виникають при волочінні (ковзанні), є обширне садно, іноді садно-подряпина, що займає великі площі тіла. Можливе виникнення і ран, які можуть носити характер різаних.

До пошкоджень цієї групи слід віднести і такі, які виникають унаслідок здавлення тіла між частинами транспорту і нерухомими предметами. На залізничному транспорті до них відносяться частини рухомого складу і споруди. Можливо також обертання тіла між частинами рухомого транспорту і нерухомим предметом. Цей вид травми характеризується обширними і масивними пошкодженнями, множинними переломами кісток скелета, що супроводжуються, і розтрощуванням внутрішніх органів. До них слід віднести і пошкодження, що заподіюються тарілками буферів. На шкірі в таких випадках виникають кругле велике садно, що повторює контури тарілок буферів.

Пошкодження гомілок метельником локомотива можуть носити характер бампер-переломів, що спостерігаються при автомобільній травмі.

Волочіння тіла і ковзання його по залізничній колії супроводжується обширними пошкодженнями одягу.

Особливості пошкоджень даної групи також мають важливе діагностичне значення для визначення положення тіла що постраждав на залізничній колії. У сукупності з іншими ознаками вони можуть указувати на вигляд транспортної травми.

До інших пошкоджень, не характерних для залізничної травми, так само як і для транспортної травми в цілому, слід віднести такі, які не носять на собі яких-небудь специфічних ознак. Ці пошкодження мають ознаки, характерні для спричинення їх тупими твердими предметами. До них відносяться забиті, рвано-

47

забиті і клаптеві рани, садно, синці і переломи кісток. Рвано-забиті рани є домінуючими серед інших пошкоджень. Такі рани виникають при ударі частинами рухомого транспорту, падінні з потягу, зіткненні вагонів і потягів (травма усередині вагонів), ударі об супутні споруди (арки мостів, зведення тунелів, стовпи і ін.).

Нерідкі клаптеві рани. Вони найчастіше локалізуються на голові. Клапоть такої рани відвернуть у бік діючої сили. Рани, що виникають від первинного удару, більш виражені, ніж пошкодження, що заподіюються у момент вторинного удару.

На стороні тіла, що піддалася первинному удару, пошкодження внутрішніх органів значно масивніше за пошкодження на протилежній стороні. Наприклад, при ударі частинами рухомого транспорту в область правої поверхні тіла спостерігаються пошкодження правої частки печінки і правої нирки. Удар по лівій поверхні тіла спричиняє за собою розриви селезінки, лівої нирки. На стороні первинного удару легені ушкоджуються відламками ребер. Аналогічно виражені і пошкодження кісток, переломи яких інтенсивніше на стороні первинного удару.

Проїзд на дахах вагонів нерідко супроводжується пошкодженнями, розташованими в області потилиці. Забиті рани і переломи кісток зведення черепа своїм великим розміром розташовані горизонтально, відповідно положенню арок мостів і зведень тунелів.

Іноді пошкодження від