- пошкодження від здавлення;

- пошкодження від ковзання або волочіння;

- пошкодження від перерозтяження і відриву.

При кожному виді автомобільної травми ці механізми можуть по-різному поєднуватися один з одним.

При судово-медичній експертизі трупа розрізняють пошкодження і сліди:

- специфічні для автомобільної травми;

- характерні для автомобільної травми;

- нехарактерні для автомобільної травми.

Мотоциклетна травма — це сукупність пошкоджень, які виникають у водіїв, пасажирів і пішоходів внаслідок руху мотоцикла.

Виділяють такі різновиди мотоциклетної травми:

- при зіткненні мотоцикла з транспортом (вантажним чи пасажирським), що рухається;

- при зіткненні мотоцикла з нерухомими предметами;

- при зіткненні мотоцикла з пішоходом;

- при падінні з мотоциклом;

- при переїзді пішохода колесами мотоцикла.

78

При розкритті дорожньо-транспортних подій слідчим органам неоціниму допомогу надає судово-медична експертиза. Чим повніше будуть дані, отримані експертами при проведенні експертизи, тим легше співробітникам органів слідства довести провину або невинність підозрюваної особи. От чому велике значення надається вивченню морфологічної характеристики транспортної, у тому числі і мотоциклетної травми.

Під залізно-дорожньою травмою слід розуміти комплекс механічних пошкоджень, виникнення яких знаходиться в прямій залежності від руху залізничного транспорту. Класифікувати залізничну травму доцільно за двома ознаками: по видах травми і по характеру пошкоджень на тілі та одязі. По видах травми класифікація може бути наступною: 1) переїзд, 2) удар, 3) падіння, 4) здавлення тіла між частинами транспорту і спорудами, 5) травма усередині вагонів, 6) комбіновані види залізничної травми.

Одним із способів боротьби з залізничним травматизмом являється детальне розслідування судово-слідчими органами кожного випадку смерті на залізниці з обов'язковим судово-медичним дослідженням трупа потерпілого. Від повноти дослідження трупа залежить встановлення органами розслідування дійсних обставин події.

Під авіаційною травмою розуміється комплекс пошкоджень, що заподіюються зовнішніми або внутрішніми частинами літака при падінні з висоти, а також в результаті вибуху і займання пального.

Пошкодження при авіаційній травмі умовно можна поділити на такі: травма в середині літака під час польоту; при покиданні літака, що летить; в середині літака під час його падіння на землю; при перебуванні літака на землі.

Кожний випадок авіаційної катастрофи підлягає ретельному дослідженню з обов'язковим проведенням судово-медичної експертизи трупів загиблих (членів екіпажу і пасажирів) для з'ясування причин і обставин пригоди. Експертиза в цих випадках має свої особливості, пов'язані з численними жертвами.

Серед інших видів транспортних травм виділяють тракторну, гужову, велосипедну травму, травму на водному транспорті та травми від інших

79

технічних засобів.

Однією з основних слідчих дій у справах дорожньо-транспортних подій є слідчий огляд місця події. Крім огляду місця події можуть провадитись такі слідчі дії, як допит свідка, потерпілого, підозрюваного; очна ставка; пред'явлення для впізнання; освідування; призначення експертизи та інші.

Кожна слідча чи інша процесуальна дія слідчого або особи, що провадить дізнання, повинна фіксуватися в одному або кількох процесуальних доку-ментах, форму яких визначено законом. Основними процесуальними документами, які склада-ють під час провадження розслідування транспортних подій, є: постанови, протоколи та інші.

Об'єктами дослідження при таких подіях є живі особи з пошкодженнями, що є у них, або слідами пошкоджень, трупи загиблих, одяг, включаючи головний убір і взуття з пошкодженнями, що є на ній, і накладеннями (фарба, метал, змащувальні масла, кров, грунт і ін.); вилучений з трупа для лабораторних досліджень матеріал — кості, хрящі, шкіра, органи і інші тканини з пошкодженнями, що є на них, або накладеннями; шматочки м'яких тканин тіла, фрагменти кісток, текстильні волокна і ін., виявлені на місці події, на частинах транспорту; частини (деталі) транспорту, якими, судячи по обставинах справи, могли бути заподіяні пошкодження.

Судово-медичним експертам в практичній роботі доводиться відповідати питання судово-слідчих органів, які вже були згадані.

Круг питань при смертельній і несмертельній транспортній травмі у кожному конкретному випадку може бути звужений або розширений залежно від цілей, які ставить перед собою слідчий при призначенні судово-медичної експертизи.

Таким чином, транспортний травматизм в даний час в нашій країні достатньо високий і має тенденцію до збільшення у міру зростання чисельності транспортних засобів і інтенсивності руху транспортних потоків.

Сьогодні судово-медична експертиза при дослідженні транспортних травм має широкі можливості, але в деяких регіонах через неналежне фінансування експертиза позбавлена необхідних технічних засобів, що дещо обмежує обсяг

80

дослідження. Крім того по цьому питанні дані мало доступні широкому кругу фахівців, крім того, деякі сторони цієї проблеми висвітлені явно недостатньо.

Пропоную систематизувати відомості різних авторів, що висвітлені в літературі щодо судово-медичного дослідження пошкоджень при транспортному травматизмі; забезпечити судово-медичних експертів необхідними технічними засобами і літературою з метою більш повного дослідження пошкоджень. Судово-медична експертиза пошкоджень при транспортному травматизмі потребує постійної уваги та вдосконалення, оскільки вона займає провідне місце в судово-медичній науці.

81

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Нормативно - правові акти:

1. Конституція України. Закон України «Про внесення змін до Конституції України». – К.: ВЕЛЕС, 2005. – 48 с.

2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001року: Офіційний текст. – К.: А.С.К., 2003. – 224 с.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: АТІКА., 2006. – 196 с.

Підручники і монографічна література:

4. Авдеев М.И. Пособие по судебной медицине. - М., 1943. - 205 с.

5. Акопова В.П. Вопросы судебной медицины и експертной практики. – Ч., 1967. - 150 с.

6. Багбанзаде А.И. Зависимость характера повреждений костей таза от способа действия автомобильных транспортных средств. - Х., 1956. - 228 с.

7. Бедрин Л.М., Крюков В.Н., Литвак А.С. Судебная медицина. – М.: «Медицина», 1975. - 342 с.

8. Білкун В.В. Судова медицина: