У судовій медицині до теперішнього часу немає загальноприйнятої класифікації видів автомобільної травми.

У зв'язку з цим спостерігається неймовірна плутанина як у визначенні автомобільної травми, так і в питанні її класифікації.

У основу класифікацій покладений або механізм і умови походження пошкоджень, або вид автомобільної події. Загальним і головним їх недоліком є те, що вони не охоплюють всіх видів автомобільної травми і приводяться не залежно від характеру дорожньої події і механізму травми. Крім того, деякі автори не роблять відмінності між видом автомобільної травми і механізмом виникнення

22

пошкоджень, а також вводять поняття, що не мають нічого спільного з автомобільною травмою. Не може бути задовільною класифікація автомобільної травми без загальноприйнятого визначення самої автомобільної травми.

Відповідно до класифікації А.О.Солохіна (1968), в ос-нову якої покладено умови виникнення пошкоджень за різних обставин дорожньо-транспортних пригод, розріз-няють такі види автомобільної травми:

- від наїзду (або удару) частинами автомобіля, що рухається;

- від випадіння з автомобіля, що рухається;

- від переїзду колесом автомобіля;

- від удару в кабіні автомобіля;

- від стискання тіла між автомобілем та іншими предметами;

- комбіновані.

Усі численні пошкодження, які виникають під час авто-мобільної травми, можна розподілити на специфічні, ха-рактерні і нехарактерні.

Специфічні пошкодження виникають при певних ви-дах автомобільної травми. Це контактні пошкодження, що відображають форму, малюнок і розміри частин і деталей автомобіля при дії на одяг чи тіло людини (відбитки фар, підфарників, протектора тощо). Специфічність їх полягає в тому, що вони виникають тільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і не спостерігаються при травмах іншого походження. Незважаючи на це, експерти їх вияв-ляють нечасто, проте вони дозволяють ідентифікувати тип, а іноді і марку автомобіля.

Характерні пошкодження виникають значно частіше і мають виражені особливості, властиві автомобільній травмі, або характеризують її механізм. До них належать бампер-перелом від удару під час наїзду, деформація (сплющування) голови з утворенням клаптевих ран, багатоосколкових переломів кісток черепа, видавлювання мозку на зовні при переїзді колесом через голову, тощо.

До нехарактерних пошкоджень відносять такі, що спостерігаються при тупій травмі будь-якого походження, не мають характерних для автомобільної травми особли-востей, а за своїми властивостями вказують на удар тупим предметом або

23

на падіння тіла на тверде покриття (синці, садна, забиті рани, переломи кісток, розриви внутрішніх органів). Нехарактерні пошкодження не дають підстав для встановлення факту автомобільної травми, проте в комп-лексі з іншими можуть мати значення для з'ясування ряду обставин пригоди, механізму травми тощо.

Кожний вид автомобільної травми складається з окре-мих, послідовних коротких фаз, при яких можуть виника-ти пошкодження від удару і струсу тіла, стискання, розтя-гування і тертя.

Травма від зіткнення автомобіля, що рухається, з людиною спостерігається найчастіше і становить понад 50% загального числа автомобільних травм. Виділяють три варіанти зіткнення автомобіля з пішохо-дом: передньою, бічною і задньою поверхнями.

Найчастіше спостерігається удар частинами передньої поверхні автомобіля: бампером, облицюванням радіатора, переднім краєм капота, крилом, фарою (І фаза). Якщо зіткнення людини відбувається з легковим автомобілем, то первинний удар завдається на рівні гомілок, нижче від центра ваги тіла людини, внаслідок чого вона падає на капот, ударяється об вітрове скло, одержуючи пошкоджен-ня голови, тулуба, верхніх кінцівок (II фаза). Після цього відбувається відкидання тіла, падіння на грунт (III фаза) і ковзання тіла по грунті (IV фаза), де спостерігається два механізми травматичної дії — удар і тертя.

Вантажним автомобілем, автобусом або тролейбусом удар завдається нарівні і навіть вище центра ваги, і потер-пілий відразу після первинного удару відкидається, падає, вдаряючись об грунт.

У момент первинного удару бампером виникають кон-тактні пошкодження м'яких тканин у ділянці гомілок або стегон: синці, садна, забиті рани, нерідко на обох кін-цівках і на одній висоті, кро-вовиливи в м'які тканини кінцівки на боці удару. Не-рідко утворюються так звані бампер-переломи, які при ударі бампером легкового ав-томобіля розташовуються на рівні верхньої або середньої третини гомілки, а при ударі бампером вантажного авто-мобіля — в ділянці стегна. Бампер-перелом найчастіше утворюється внаслідок того, що від удару відбувається згинання трубчастої кістки.

24

Це, як правило, поперечно-осколковий перелом із досить великим уламком неправильної ромбоподібної форми на боці удару. Якщо на цей перелом дивитися

збоку, то оско-лок має форму трикутника або клина, основа якого оберне-на в бік прикладання сили. [31; 83 с.]

У випадках, коли потерпілий з місця дорожньо-транс-портної пригоди потрапляє до лікарні, для оцінки бампер-перелому і визначення напряму удару потрібно детально дослідити рентгенограми. Бампер-перелом має судово-медичне і криміналістичне значення:

автотранспортом;

Якщо швидкість велика (перевищує 60 км/год), то внаслідок деформації зсуву, як правило, виникає поперечний, або косо-поперечний перелом, при швидкості руху в межах 50 км/год утворюється поперечно-осколковий пере-лом.

Специфічними для удару автомобілем є пошкодження, які завдаються облицюванням радіатора, фарою або обід-ком фари, що у вигляді синців круглястої чи візерунчастої, дугоподібної форми розташовані на стегнах чи в ділянці таза. Приблизно на цьому ж рівні утворюються великі синці від удару крилом, чи верхнім краєм капота, що супроводжуються переломами кісток таза з великими крововиливами в прилеглі м'які тканини та позаочеревинний простір.

При ударі вантажною автомашиною, автобусом, тро-лейбусом чи іншим транспортним засобом з вагонним типом кузова виникають контактні пошкодження голови і грудей.