Курсова робота

"Розмір цивільно-правової відповідальності"

Зміст

Стор.

Вступ

Розділ І. Відшкодування неустойки як одна із мір цивільно-правової відповідальності

Розділ ІІ. Відшкодування збитків – грошового виразу майнової шкоди

2.1. Збитки, які виникають у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням договірних зобов'язань.

2.2. Збитки, що випливають з позадоговірних зобов'язань.

Розділ ІІІ. Розмір моральної шкоди у цивільному праві.

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

У цивільному законодавстві види відповідальності розрізняють за різними критеріями.

Так, договірною називається відповідальність у формі відшкодування збитків, сплати неустойки, втрати завдатку або позбавлення суб'єктивного права за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, яке виникло з договору. Позадоговірна відповідальність – це обов'язок особи, відповідальної за шкоду, відшкодувати її в натурі або повністю відшкодувати заподіяні збитки.

Крім того, розрізняють повну та обмежену відповідальність у цивільному праві. Так, повна відповідальність наступає у випадку відшкодування збитків у повному обсязі. Обмежена відповідальність полягає в тому, що за порушення обов'язку сплачується лише неустойка, а збитки не відшкодовуються, або відшкодовуються не в повному обсязі.

Розмір цивільно-правової відповідальності також залежить від розміру шкоди, яка наступає у випадку зменшення чи знищення майнових чи немайнових (особистих) благ, що охороняються законом. Тому розрізняють майнову шкоду, яка має певну економічну цінність і виражається в грошах; та моральну шкоду, яка не має економічного змісту. Грошовий вираз майнової шкоди називають збитками.

Таким чином, розмір цивільно-правової відповідальності визначається в кожному конкретному випадку. При цьому розмір відповідальності за порушення договірних зобов'язань відрізняється від розміру відповідальності, що випливає з деліктних правовідносин. Так, в останньому випадку не підлягає відшкодуванню неустойка. Що ж до моральної шкоди, то вона може бути відшкодована як у випадку настання деліктної відповідальності, так і у випадку порушення договірних зобов'язань.

Розділ І. Відшкодування неустойки як одна із мір цивільно-правової відповідальності

Однією із мір цивільно-правової відповідальності є відшкодування неустойки.

Так, неустойкою (штрафом, пенею) визначається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання [2].

Отже, чинне цивільне законодавство поряд з терміном "неустойка" вживає як однопорядкові терміни "штраф" і "пеня", які по суті є різновидами неустойки і разом з останньою називаються штрафними санкціями [16, с.670]. При цьому штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пеня вираховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка за невиконання договірних зобов'язань встановлюється як за погодженням контрагентів при укладенні договору за власною ініціативою, так і відповідно до обов'язкових для сторін приписів закону. Тому розрізняють неустойку законну (нормативну), тобто передбачену в нормативному порядку – в законі чи іншому правовому акті, і договірну, яка встановлюється безпосередньо в нормах договору (угоди), укладеною між сторонами [18, с.62].

При цьому різновидом договірної неустойки є неустойка, яка включається сторонами в договір в силу того, що законодавець зобов'язує їх забезпечити виконання саме цього зобов'язання неустойкою, тобто законодавець безпосередньо в законі чи адміністративному акті визначає, які саме зобов'язання повинні бути забезпечені неустойкою, а сторони повинні визначитися з межами неустойки, яка буде стягуватися при неналежному виконанні зобов'язання [26, с.50]. Такий вид неустойки передбачений ст. 3 Закону України "Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів". в ній зазначається, що майнова відповідальність є істотною умовою договору підряду і передбачає стягнення за вимогою потерпілої сторони неустойки (пені), а також відшкодування збитків (витрат, втрат або пошкодження майна, неодержаних доходів у частині, не покритій неустойкою (пенею) [6].

Аналогічна вимога міститься і у ст.14 Закону України "Про оренду землі", яка прямо передбачає, що умова щодо відповідальності сторін за договором оренди землі є істотною умовою договору, і її відсутність є підставою для визнання договору оренди землі недійсним [7].

Залежно від співвідношення неустойки із збитками виділяють штрафну, залікову, виключну і альтернативну неустойки [15, с.624].

Так, на відміну від ЦК 1964 р., який передбачав як загальне правило залікову неустойку, чинний ЦК встановлює як загальне правило неустойку штрафну. Це означає, що якщо інше не передбачене договором або законом, збитки і неустойка відшкодовуються у повному розмірі, незалежно один від одного.

Залікова неустойка – це неустойка, розмір якої зараховується у розмір збитків, що підлягають стягненню. Отже, збитки відшкодовуються лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Залікова неустойка застосовується у випадку, якщо вона передбачена договором.

Договором також може бути передбачена виключна неустойка, що позбавляє кредитора права на відшкодування збитків. Альтернативна неустойка надає кредитору право вибору або стягнення неустойки або відшкодування збитків.

Ефективність застосування неустойки як однієї з форм цивільно-правової відповідальності певним чином залежить не лише від підстав встановлення неустойки, а й від способу визначення її розміру, яку повинен сплачувати боржник.

Отже, неустойка за своїм призначенням повинна компенсувати кредитору збитки, які настали або могли настати при невиконанні зобов'язання, утримати потенційного порушника договору від порушення, стимулювати належне виконання договірних зобов'язань.

Аналіз чинного законодавства дає можливість вести мову про існування певної системи способів обмеження розміру неустойки. Для того, щоб стати дієвим засобом цивільно-правової відповідальності, неустойка повинна бути максимально диференційована. Суть диференціації полягає в установленні різних за розміром і способом обчислення неустойок, які б відображали особливості відповідного виду порушення зобов'язання [26, с.51].

Зокрема, одним із видів неустойки є неустойка, яка встановлюється у вигляді певного відсотка від ціни зобов'язання, яке не виконали. Такий спосіб визначення розміру неустойки дає можливість певною