Неустойка також може встановлюватися і у вигляді певного відсотка від невиконаного зобов'язання, який не змінюється і стягується за кожний день. Так, відповідно до п.7 ст.14 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець зобов'язаний сплачувати споживачеві пеню в розмірі 1% від ціни товару за кожний день затримки усунення недоліків понад встановлений термін [10]. Крім того, ст.625 ЦК України зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних із простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків. Але О.Печений зауважує, що встановлена цивільно-правова відповідальність за невиконання грошових зобов'язань у формі відшкодування збитків і сплати річних відсотків за своєю природою не є неустойкою [3, с.28].

У законодавстві може бути визначена нижча межа неустойки, яка повинна стягуватися при порушенні зобов'язання. Так, у п.51 Положення НБУ "Про кредитування" від 28.09.95 р. зазначено, що в кредитному договорі повинна передбачатися відповідальність позичальника за використання кредитів не за цільовим призначенням у вигляді стягнення штрафу в розмірі не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту.

Неустойка може бути встановлена і в кратному відношенні до ціни укладеного договору. Так, згідно з п.111 Правил користування послугами поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.97 р. №1446 (в редакції Постанови від 04.10.2000 р. №1515), підприємства поштового зв'язку за втрату рекомендованих листів, бандеролей, посилок без оголошеної цінності відшкодовують вартість послуг та сплачують штраф у розмірі 100% їх вартості [26, с.51].

Неустойка в кратному відношення до ціни договору може встановлюватися не лише як засіб виконання договору, а і як засіб, який забезпечує сам факт укладення договору. Так, п.2 ст.4 Закону України "Про поставку продукції для державних потреб" від 22.12.95 р., передбачає, що у разі необґрунтованої відмови виконавці держзамовлення від укладення державного контракту на поставку продукції для державних потреб він повинен сплатити державному замовнику штраф у розмірі вартості державного замовлення [8].

Неустойка може встановлюватися і у визначеній грошовій сумі. Так, згідно з п.3 додатка №9 до Типового договору на централізовану охорону квартир громадян підрозділами державної служби охорони, затвердженого наказом Головного управління державної охорони від 04.05.95 р. №52, невиконанні або неналежному виконанні "клієнтом" правил користування сигналізацією та порядку здавання "Об'єкта" під охорону і зняття з охорони, що стало причиною надходження сигналу "тривога" і виїзду нарядів "Охорони", "Клієнт" компенсує "Охороні" матеріальні витрати (в договорі зазначається конкретна сума) за кожний такий виїзд нарядів "Охорони" з його вини. Проте незважаючи на те, що в Типовому договорі йдеться про "компенсацію матеріальних витрат", за своєю природою це типова виключна неустойка, тобто визначена в твердій грошовій сумі неустойка, стягнення якої позбавляє потерпілу сторону вимагати відшкодування збитків [26, с.52].

Якщо ж порівнювати штраф та пеню як різновиди неустойки, то особливістю пені як штрафної економічної санкції є те, що вона встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов'язання не буде виконане. Тобто, це санкція, розмір якої збільшується залежно від продовження правопорушення. Залежністю суми пені від кількості днів (терміну) прострочення виконання вона відрізняється від неустойки як санкції за господарське правопорушення. неустойка застосовується, як правило, як санкція у разі прострочення виконання майнових (а не грошових) зобов'язань. Її розмір визначається законом або договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання [16, с.672].

Отже, у випадку вживання в законі чи договорі терміну "пеня" та встановлення її розміру, але без визначення порядку нарахування, обмеження за таких обставин пені має здійснюватися у встановленому законом чи договором розмірі саме за кожний день прострочення виконання грошового чи іншого зобов'язання, тобто має діяти презумпція такого методу нарахування пені. та принцип аналогії закону.

Слід також враховувати, що нарахування пені може бути обмежене певним терміном або розміром. Зокрема, ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. встановлено, що розмір пені, передбачений цим Законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня [5]. Щодо обмеження нарахування пені певним терміном, то ст.258 ЦК України передбачає скорочений строк позовної давності в один рік [2].

Отже, в умовах ринкової економіки розробці принципів та способів визначення оптимальних розмірів неустойки повинна приділятися належна увага. Адже виконання цивільно-правового зобов'язання та відповідальність за його невиконання чи неналежне виконання залежить певною мірою і від способу визначення її розміру.

Розділ ІІ. Відшкодування збитків – грошового виразу майнової шкоди

2.1. Збитки, які виникають у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням договірних зобов'язань

Основною формою компенсації заподіяної шкоди потерпілій особі є відшкодування збитків. Можливість використовувати відшкодування