Отже, відшкодування збитків має характер універсального засобу захисту цивільних прав. Водночас відшкодування збитків є мірою відповідальності.

Збитками називають грошовий вираз майнової шкоди [16, с.701]. В Цивільному кодексі УРСР про відшкодування збитків як способу захисту цивільних прав йдеться у ч.1 ст.6, але питання про структуру збитків, умови та порядок їх стягнення вирішуються в нормах зобов'язального права. Зокрема, в ч.2 ст.203 ЦК УРСР під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна. а також неодержані кредитором доходи, які б він одержав, якби боржник виконав зобов'язання [3]. Проте проблема відшкодування збитків виникає не лише при невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань, а й при порушенні інших прав та обов'язків, зокрема особистих немайнових. Тому правила про відшкодування збитків розміщено серед основних положень книги першої "Загальні положення" Цивільного кодексу України.

Цивільний кодекс України надає право на відшкодування збитків особі, якій їх завдано у результат порушення цивільного права [2].

При цьому ст.22 ЦК до збитків відносить:

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, законодавець виділяє реальні збитки та упущену вигоду як різновиди відшкодування майнової шкоди у цивільному праві.

Проте якщо особа, що порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів одержаних особою, яка порушила право.

Слід також врахувати, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Так, наприклад, учасник договору простого товариства, укладеного на визначений строк, або договору, у якому досягнення мети визначено як скасувальна умова, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками реальних збитків, завданих розірванням договору (ч.2 ст.1142 ЦК України).

На кредитора покладаються обов'язок доказати розмір збитків, завданих йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор має не лише точно підрахувати розмір заподіяних йому збитків, але й підтвердити їх документально.

Якщо інше не передбачено законом, іншими правими актами або договором, під час визначення збитків беруться до уваги ринкові ціни, що існували на день добровільного задоволення вимоги кредитора, у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не буде задоволена добровільно у день вчинення позову. Суд може задовольнити вимогу щодо відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення [16, с.701].

Отже, законодавство при визначенні розміру збитків дозволяє застосовувати ціни, що існували або на день добровільного задоволення вимоги кредитора, або на день пред'явлення позову, або на день прийняття рішення судом.

Крім того, при пред'явленні вимог про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) кредитор повинен довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником свого обов'язку. При визначення реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.

Проте визначення розміру збитків, завданих порушенням цивільних прав, особливо неодержаних доходів, на практиці не завжди можна легко зробити. Так, В.А.Луць зазначає, що навіть у тих сферах договірних відносин, де майнова відповідальність не обмежена. пред'явлення вимог до винних контрагентів про повне відшкодування збитків за порушення зобов'язань – рідкісне явище у господарській та судовій практиці [19, с.839]. Це явище пов'язане із відсутністю певних методик щодо підрахунку збитків, якими могли б керуватися працівники юридичних служб підприємств, інших суб'єктів господарювання в обґрунтуванні вимог про відшкодування збитків. Тому у всіх підрозділах повинен бути чіткий облік виконання зобов'язань як його контрагентами, так і самим підприємством.

2.2. Збитки. що випливають з позадоговірних зобов'язань

Свої особливості має порядок відшкодування шкоди, що випливає з позадоговірної відповідальності. Під шкодою при цьому розуміється зменшення або знищення майнових чи немайнових (особистих) благ, що охороняються законом.

Так, Цивільний Кодекс України ст.1166 зазначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної та юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала [2].

Так, відшкодування шкоди, що випливає з деліктних зобов'язань, підлягає:

шкода, завдана особою у разі здійснення нею права на самозахист;

шкода, завдана прийняттям закону про припинення права власності на певне майно;

шкода, завдана у стані крайньої необхідності;

шкода, завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами;

шкода, завдана незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю органу зізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду;

шкода, завдана фізичній особі, потерпілій від злочину;

шкода, завдана джерелом підвищеної небезпечності;

шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'ю або смертю;

шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг тощо.

Законодавство України встановлює певні специфічні правила відшкодування завданої шкоди.

Так, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу