Також важливі питання цього виду відшкодування вирішуються у Законі України "Про порядок відшкодування шкоди, завданою громадянинові незаконними діями органів зізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду". Зазначений закон передбачає види шкоди, що підлягають відшкодуванню громадянинові:

заробіток та інші грошові доходи, втрачені ним внаслідок незаконних дій;

майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки за ними, цінні папери та відсотки за ними, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, якого він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене у доход держави судом, вилучене органами зізнання чи попереднього слідства, органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

штрафи, стягнені на виконання судового вироку, судові витрати, інші суми, сплачені громадянином внаслідок незаконних дій;

суми, сплачені громадянином за надання йому юридичної допомоги;

моральна шкода [4].

Втрата заробітку та інших доходів підлягає відшкодуванню за час:

тримання під вартою;

відбування покарання або адміністративного стягнення у вигляду арешту чи виправних робіт;

перебування на стаціонарній судово-психіатричній експертизі;

відсутності на роботі у зв'язку з викликом громадянина до органів розслідування або суду як підозрюваного, підсудного, обвинуваченого;

працевлаштування громадянина в межах 3-місячного строку до прийняття адміністрацією підприємства, установи, організації рішення з цього питання у встановлений місячний строк;

між проголошенням виправдувального вироку і вступом його в законну силу [17, с.528].

Якщо ж громадянин був позбавлений можливості займати певні посади або займатися певною діяльністю, внаслідок чого в межах призначеного судом строку не працював або виконував менш оплачувану роботу, тобі втрата заробітку за відповідний період підлягає відшкодуванню із зарахуванням заробітку за менш оплачуваною роботою.

Таке відшкодування заробітку та інших грошових доходів, сплачених штрафних сум, сум судових витрат, а також сум, сплачених громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги, і сум моральної шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету.

Слід також зазначити, що конфісковане, вилучене, заарештоване майно повертається громадянинові в натурі, а в разі неможливості повернути його в натурі. його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно було передано безоплатно. Внаслідок ліквідації зазначених організацій або через недостатність у них коштів для відшкодування шкоди, вартість майна (частина вартості) відшкодовується за рахунок державного бюджету [4]. Крім того, громадянин має бути поновлений у трудових, житлових, особистих правах, у навчальному закладі, військових та інших званнях, йому повертаються ордени та медалі, у разі потреби публікуються спростування обставин, що ганьблять особу.

Отже, при відшкодуванні шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю органів зізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури чи суду, законодавством передбачено види такої шкоди, що підлягає відшкодуванню громадянинові, обставини, за яких вона відшкодовується, а також порядок такого відшкодування.

Щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, то фізична особа чи юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням потерпілому заробіток (доход), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати. викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. при цьому у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначаються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода. завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержала до цього, а також інших доходів [2].

Проте зазначена норма є загальною та стосується усіх без винятку випадків завдання шкоди життю та здоров'ю.

Однак у випадках, коли шкода життю завдається від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання працівнику, який застрахований у порядку загального обов'язкового державного соціального страхування, то виникає ціла низка специфічних ознак. Так, насамперед, крім Цивільного кодексу ці зобов'язання врегульовується Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", кодексом законів про працю України, Законом України "Про охорону праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, особливість у відшкодуванні цього делікту полягає у тому, що відповідальність відшкодувати відповідну шкоду покладається на певний фонд соціального страхування. І тільки у випадку, якщо сума страхових виплат не покриє завданої шкоди в повному обсязі, то страхувальник має право вимагати відшкодування шкоди в частці, якої не вистачає, в заподіювача шкоди, чи особи, яка несе відповідальність за це завдання.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, складається:

виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;

виплати у відповідних випадках одноразової допомоги потерпілому (членом сім'ї та утриманцям потерпілого);

компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо);

за наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода [17, с.656].

Новелою у Цивільному кодексі України 2003 року є те, що в ньому передбачено порядок визначення заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка працювала за трудовим договором. Так, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку, що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я чи каліцтва, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності