Слід мати на увазі, що середньомісячний заробіток (дохід) слід обчислювати шляхом поділу сукупного заробітку (доходу) за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я на, відповідно, 12 або 3 [15, с.789].

Новий Цивільний кодекс України розширив склад заробітку, який підлягає відшкодуванню. Так, до складу втраченого заробітку (доходу) включаються всі види оплати праці за трудовими і цивільно-правовими договорами як за місцем основної роботи, так і за сумісництвом, з яких сплачується прибутковий податок. Не враховуються виплати одноразового характеру (компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності і пологах. Доходи від підприємницької діяльності та авторський гонорар включаються до складу втраченого заробітку. При цьому доходи від підприємницької діяльності включаються на підставі даних податкової інспекції. Усі види заробітку (доходу) враховуються в сумах, нарахованих до вирахування податків. Отже, зазначені норми спрямовані на реалізацію принципу нового відшкодування шкоди, заподіяного життю і здоров'ю особи.

Новим у Цивільному законодавстві України є встановлення законодавцем, окрім можливості визначити та відшкодувати реальний втрачений середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого, також можливість вимагати відшкодувати і той заробіток (дохід), який він міг би отримати в майбутньому. Так, якщо заробіток (дохід) потерпілого до його каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я змінився, що поліпшило його матеріальне становище (підвищення заробітної плати за посадою, неведення на вищеоплачувану роботу, прийняття на роботу після закінчення освіти), то при визначенні середньомісячного заробітку (доходу) враховується лише заробіток (дохід), який він одержав або мав одержати після відповідної зміни.

Одним із факторів, який впливає на визначення розміру втраченого заробітку (доходу) є ступінь втрати професійної працездатності, а за її відсутності – загальної працездатності. Ступінь втрати працездатності визначає медико-соціальна експертна комісія у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я [12]. При цьому можливі два варіанти врахування відсотка втрати професійної працездатності:

втрата 100 відсотків професійної працездатності. В цьому році потерпілий має право на відшкодування повної суми середньомісячного заробітку, бо він повністю втратив здатність працювати за своєю професією;

часткова втрата професійної працездатності. Розмір відшкодування визначається у відсотках до середньомісячного заробітку, що відповідає ступеню втрати професійної працездатності [17, с. 557].

Понад відшкодування втраченого заробітку заподіювач компенсує потерпілого додаткові витрати, пов'язані з ушкодженням здоров'я. До них належать:

додаткове харчування;

Придбання ліків;

протезування;

сторонній догляд за потерпілим;

санаторно-курортне лікування;

оплата проїзду потерпілого до місця лікування і назад, а в необхідних випадках також і особи, яка його супроводжує;

придбання спеціальних транспортних засобів;

побутове обслуговування (прання білизни, прибирання квартири тощо).

При цьому потребу в зазначених додаткових витратах має підтвердити висновок медико-соціальної експертної комісії. Витрати на додаткове харчування визначаються на підставі раціону харчування, розробленого Міністерством охорони здоров'я України, і довідки регіональних органів державного управління про середні ціни на продукти у відповідний період їх придбання. Витрати на ліки, лікування, протезування, придбання санітарно-курортних путівок визначаються на підставу рецептів лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.

Крім того, розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим залежно від характеру цього догляду встановлює медико-соціальна експертна комісія, і він не може бути менший: трьох мінімальних заробітних плат – на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи); двох мінімальних заробітних плат – на звичайний догляд; однієї мінімальної заробітної плати – на побутовий догляд (прибирання кімнати, прання білизни тощо) [17, c.559].

Якщо ж потерпілому встановлена потреба в кількох видах допомоги, йому відшкодовуються витрати на кожний вид.

Ще один із різновидів деліктних зобов'язань є завдання шкоди життю фізичної особи. Специфіка цього делікту полягає в тому, що результатом шкоди, завданої життю фізичної особи, є її смерть, тому остання не може виступати суб'єктом деліктних правовідносин, оскільки із смертю людини припиняється її право– та дієздатність.

Згідно із ч.1 ст.1200 ЦК України у випадку смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті [2].

Законодавець визначає виключний перелік непрацездатних осіб, які були на утриманні померлого потерпілого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також строк, упродовж якого вони мають право отримувати відповідне відшкодування шкоди, яка завдана смертю їх утримувача (годувальника).

Слід також мати на увазі, що непрацездатні члени сім'ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержувати пенсію на час його смерті; можуть бути визнані утриманцями померлого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування [14].

Утриманцям померлого шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з врахуванням частки, яка припадає на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди [2].

Новим є положення про тек, що складу доходів потерпілого також включається пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Окрім розміру середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого