Отже, цивільне законодавство України містить порядок визначення розміру відшкодування шкоди, заподіяної особі внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я потерпілого.

Крім того, цивільне законодавство України містить норми щодо відшкодування шкоди особі, потерпілій від злочину. Зокрема, до такого відшкодування належать: витрати на лікування особи, яка потерпіла від злочину; а також шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину. В останньому випадку шкода відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин або якщо вона є неплатоспроможною [2].

Таким чином, новий Цивільний кодекс України містить норми щодо порядку визначення та відшкодування шкоди, що випливає з деліктних зобов'язань. Слід зазначити, що в деліктних зобов'язаннях певними особливостями наділений також і причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням і завданою шкодою. Тут він має складний характер, що зумовлено специфікою завданої шкоди. Тому слід доводити наявність причинно-наслідкового зв'язку не тільки між протиправним діянням та каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, але й причинно-наслідковий зв'язок між даними ушкодженнями здоров'я та зазначеними майновими втратами.

Розділ ІІІ. Розмір моральної шкоди у цивільному праві

Відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їхніх прав і свобод та законних інтересів.

Вперше відшкодування моральної шкоди було передбачено ст.131 Основ цивільного законодавства 1991 р. Моральна шкода визначається як заподіяння фізичних або моральних страждань. Встановлювалося, що моральна шкода компенсується у грошовій або іншій матеріальній формі. Розмір компенсації моральної шкоди визначає суд і при цьому незалежно від відшкодування майнової шкоди [20, с.733]

Отже, компенсація моральної шкоди як форма цивільно-правової відповідальної застосовувалося як за порушення особистих немайнових прав, так і за порушення майнових прав.

Цивільний кодекс України 2003 р. зазначив, що моральна шкода полягає:

у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особи або юридичної особи [2].

Оскільки випадки і обставини, за яких може бути заподіяна моральна шкода, мають широке коло, законодавство допускає відшкодування завданої моральної шкоди грішми, іншим майном або в інший спосіб [15, с.40]. Однак у кожному випадку суд повинен враховувати конкретні обставини справи, які, на його думку, мають суттєве значення для розгляду справи: характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування.

Крім того, при визначенні розміру відшкодування суд повинен враховувати вимоги розумності і справедливості, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст.3 ЦК.

Слід також зазначити, що на відміну від ст.4401 ЦК України 1960 р., Цивільний кодекс України 2003 р. не встановлює ні мінімального, ні максимального розміру відшкодування моральної шкоди. Так, ст.4401 ЦК України передбачала мінімальний розмір компенсації моральної шкоди у вигляді п'яти мінімальних розмірів заробітних плат [16, с.562]. Законодавець у новому Цивільному кодексі України виходить з позиції, що моральну шкоду неможливо компенсувати в повному обсязі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового вираження душевного болю, приниження честі, гідності особи, тому будь-який її розмір матиме чисто умовне вираження. Відповідно критерії оцінки, якими можна керуватися при визначення розміру відшкодування моральної шкоди, різноманітні. Головним при цьому є те, щоб з їх допомогою можна було виміряти глибину і тривалість страждань (для фізичних осіб), оцінити втрати немайнового характеру (для юридичних осіб) [15, с.40].

Щодо періодичності виплат з компенсації моральної шкоди, то вона присуджується, як правило, у вигляді одноразової грошової виплати. Проте законом або договором може бути передбачено неодноразове право на відшкодування (наприклад, внаслідок порушення договірних зобов'язань).

Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини [2]. Таким чином, особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання завдана не з її вини.

Проте ч.2 ст.1167 ЦК України наводить невичерпний (відкритий) перелік випадків відповідальності без вини. Так, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

якщо шкоди завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності; незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

в інших випадках, встановлених законодавством [2].

Щодо питання допустимості відшкодування моральної шкоди, що завдана смертю близької людини, ЦК виходить з того, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам),