Свої особливості має відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Способами такого відшкодування є: а) одноразове відшкодування; б) здійснення щомісячних платежів [2]. При цьому вибір способу відшкодування моральної шкоди належить потерпілій особі, яка з власних міркувань доцільності того чи іншого способу відшкодування здійснює свій вибір. Однак, остаточне рішення щодо способу відшкодування моральної шкоди приймає суд, враховуючи встановлений розмір відшкодування, матеріальне і сімейне положення потерпілого та матеріальне положення особа, яка завдала шкоди.

Негативним явищем у правозастосовчій практиці є те, що в Україні ще й досі не розроблено офіційної методики, яка б визначала розмір відшкодування моральної шкоди. А тому суди в своїх рішеннях не завжди обґрунтовують розмір відшкодування моральної шкоди [22, с.45]. Це позбавляє можливості відповідача, а в деяких випадках і позивача, подати пасаційну чи апеляційну скаргу на рішення суду з приводу незадоволення визначенням розміру відшкодування моральної шкоди.

Так, М.Невалінний пропонує брати відповідний процент від максимальної суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, залежно від ступеня втрати професійної працездатності, при визначення розміру моральної шкоди [23, с.48]. Проте цей же автор вважає, що питання про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я особи без встановлення групи інвалідності не повинно ставитися.

На думку Є.Солодко, в основі методики повинні бути "певні психологічні залежності" [24, с.14].

Заслуговує на увагу запропонований О.Ерделевським метод визначення розміру відшкодування моральної шкоди, який ґрунтується на тому, що співвідношення максимальних санкцій норм кримінального кодексу найбільш об'єктивно відображає суспільну значимість благ, що охороняються. Ці співвідношення пропонується використовувати для визначення пропонованої моральної шкоди [25, с.62], тобто страждань, які зазнаватиме "середня" морально реагуюча на здійснені по відношенню до неї протиправні діянні людина.

Чернадчук В. вважає, що запропонований О.Ерделевським метод враховує вимоги розумності й доцільності, які закріплені в чинному законодавстві, а покарання за кримінальні діяння проти особи відображають значення її прав та свобод, а також суспільну небезпеку та протиправного порушення [22, с.46].

При цьому розмір пропонованої моральної шкоди визначається за формулою: Р=12МС*НД, де МС – максимальна санкція за тотожний кримінальний злочин (рік); НД – неоподатковуваний мінімум доходів громадян [22, с.46].

Таким чином, на основі зазначеного базисного рівня було розроблено таблицю визначення розмірів відшкодування моральної шкоди стосовно різних видів порушень трудових прав працівників з урахуванням наслідків цих порушень.

Отже, відшкодування моральної шкоди є однією із форм відповідальності в цивільному праві. При цьому цивільне законодавство визначає підстави, порядок та умови відшкодування моральної шкоди. Проте складності виникають у зв'язку з відсутністю розміру відшкодування за заподіяну моральну шкоду.

Висновки

Отже, розмір цивільно-правової відповідальності визначається, виходячи з відшкодування збитків як грошового виразу майнової шкоди, сплати неустойки та відшкодування моральної шкоди.

Відшкодування збитків є універсальною мірою відповідальності, що може застосовуватися у всіх випадках порушення зобов'язань, а також у випадках заподіяння шкоди у деліктних зобов'язаннях. Тому слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору, від відшкодування позадоговірної шкоди. Адже правильне розмежування підстав відповідальності необхідне тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим, а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі. Крім того, і у випадку невиконання договору, і у зобов'язаннях, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоди. Однак. щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з того правила, коли обов'язок відшкодування заподіяної шкоди покладається на особу без її вини.

Свої особливості має відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю особи. Таку, специфіка шкоди, яка завдана здоров'ю, полягає в тому, що вона не може бути відшкодована в натур та оцінена в грошовому еквіваленті. Тому об'єктом відшкодування буде не зазначена шкода, а лише майнові втрати, що зазнала фізична особа внаслідок заподіяння їй цієї шкоди.

Крім того, цивільне законодавство України передбачає також можливість збільшення обсягу та розміру відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Слід також відзначити, що в ЦК 2003 року вперше сформульовано правило про підставі відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок каліцтвом під час виконання нею договірних зобов'язань. В кодекс включено також норму. якою вперше передбачається визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва фізичної особи-підприємця. Розмір доходу в такому випадку визначається на підставі даних органу державної податкової служби.

Цивільним кодексом також передбачено нові оптимальні норми відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, зокрема розширено коло осіб, які мають право на відшкодування в разі смерті потерпілого.

Щодо відшкодування неустойки як однієї з форм відповідальності, то цивільним законодавство м передбачено, що вона визначається у відсотковому відношенні до суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов'язання. Проте ряд нормативно-правових актів визначає, що розмір неустойки може обчислюватися у кратному відношенні