ВСТУП

У найдавніший період безродільно пануючою правовою системою було квіритське право. Воно відрізнялося сакральним характером, великим ступенем традиційності, зв"язком із квіритськими звичаями і ретуалами, що знайшли своє відображення в Законах ХІІ таблиць. Цивільне право несло на собі сліди свого походження в умовах невеликої землеробської держави. Воно застосовувалося тільки до людей, які володіли римським громадянством і розглядався як особливий привілей римського громадянина.

Римське право найдавнішого періоду відрізнялося строгістю, формалізмом. Особлива увага була приділена в регулюванні відносин , зв"язаних з рухом майна і правом приватної вланості , що розглядалося як повне панування власника над об"єктом права.

Історія створення Законів ХІІ таблиць.

Найдавніше поселення Рима жило родами, якими керували старійшини. Рід спочатку являв собою споєний колектив , зв"язаний загальним походженням, загальною власністю на землю, а також вшануванням предків.

Згодом на території, що належить родам, з"явилися люди, що не входять ні в один з них. Це були звільнені чи раби їхні нащадки, чужоземці, ремісники і торговці, люди, вигнані за порушення родових звичаїв, насильно переселені зі скорених міст. Цих прибульців у Римі називали п л е б е я м и. Споконвічне ж населення, що жило родами, називалося п а т р и ц і я м и .

Повертаючи до питання про походження римських станів, можна взяти за основу його " комплексну теорію":

- п а т р и ц і ї дійсно були корінним громадянством. Вони являли собою повноправний "римським народ" ;

- у безпосередньому зв"язку з ними були к л і є н т и ( від лат. Clitnis – слухняний ) , що одержували від них землю, худобу, користалися їхнім захистом на суді й ін. За це вони повинні були служити у військових загонах своїх заступників, надавати їм допомогу грошима, виконувати різні роботи;

- п л е б е ї стояли поза родовою організацією патриції, тобто не належали до "римському народу ", не мали доступу до общинної землі і були позбавлені політичних прав.

Походження плебеїв не ясно і спірно. Безсумнівно тільки, що вони стояли поза племінною організацією і тому не могли приймати участі в керуванні громадою. Зате вони безперешкодно займалися землеробством, ремеслами, торгівлею. Плебеї були ососбисто вільні, несли військову службу на рівні з патриціями. Торгове і промислове багатство було зосереджено головним чином у їхніх руках : гордий своїм походженням патрицій вважав принизливим будь-яке заняття, крім землеробства, політичної діяльності, військової служби.

Патриції були повноправними громадянами. Вони розпадалися на три племена. Кожне плем"я складалося з 100 родів. Кожні 10 родів утворювали курію.

Курії утворювали загальні народні збори римської громади (куріатні коміції) . Вони приймали чи відкидали запропоновані йому законопроекти, обирали усіх вищих посадових осіб, виступали в якості вищої апеляційної інстанції при рішенні питання про страту, повідомляли про війну, разом із сенатом вибирали царя, займалися найважливішими судовими справами й ін.

Римська патриціанська громада представляла собою примітивне місто-державу з типовими рисами "військової демократії ".

Другим органом демократії була рада старійшин, сенат. Його члени називалися "батьками" – patres. У компетенцію сенату входили справи безпосереднього керування, вироблення законопроектів, заключення миру. Він складався зі старійшин усіх 300 родів і тому так і називався (від senex – старий, старійшина). Старійшини ці складали потомственну арестократію римської громади, оскільки укоренився звичай, відповідно до якого їх обирали з однієї і тієї ж родини кожного роду.

Відповідно до легенди, Ромул призначив перших 100 сенаторів. Тулл Гостілій додав ще 100, а Тарквіній довів їхню кількість до 300.

У період між смертю старого царя і вибором нового громадою керували по черзі сенатори.

Військове управління, верховні жрецькі і деякі судові функції належали обраному зборами курій "паную" , якого називали рексом (rex). Історичні перекази називають першим рексом римської громади Ромула, а всього нараховують 7 рексів.

Незважаючи на показність народних зборів, сенат і рекс користувалися правом скасувати рішення народних зборів. При цьому рекс міг видавати загальнообо"язкові постанови.

Шостим царем Рима був Сервій Туллій, до періоду царювання якого відносяться найважливіші державні і правові перетворення, що розвиваючись, сприяли перетворенню Рима в найбільш значну суспільну формацію античного періоду.

Могутній удар родовій організації патриціїв був нанесений у середині УІ століття до н.е. реформою Сервія Туллія, шостого рекса по римській історичній традиції. Вона проводилася як військова реформа, однак соціальні наслідки її вийшли далеко за межі тільки військової справи, зробивши вирішальне значення в утворенні давньоримської держави.

Спочатку римське військо було переважно патриціанським. Плебеї, що знаходилися поза патриціанською громадою, також не входили в військову організацію. Унаслідок цього виникла різка невідповідність між населенням Рима і кількістю воїнів, що виставляються ним. А загарбницька політика вимагала збільшення військ і витрат на ведення воїн.

Необхідність залучення до військової служби плебеїв стала очевидною. Тому усе вільне населення Рима патриції і плебеї - було розділено по майновій ознаці (цензу) на 5 розрядів, кожний з яких був зобов"язаний виставити визначену кількість військових підрозділів - центурій.

Розряд | Число

виставлених

центурій | Майновий ценз

у югерах | в асах

1 | 80 | від 20 | 100.000

2 | 22 | 20-15 | 75.000

3 | 20 | 15-20 | 50.000

4 | 22 | 5-15 | 25.000

5 | 30 | менш 5 | 11.000

Так виглядала центральна організація в