Реформування судової системи почалося, як завжди, на союзному рівні. 20 червня 1989 року Верховна Рада СРСР прийняла Закон „Про статус суддів І! СРСР”. 13 листопада 1989 року були прийняті нові Основи законодавства СРСР і союзних республік про судоустрій. В грудні 1989 року Верховна Рада СРСР ухвалила цілий ряд нормативних актів, спрямованих на підвищення ролі суду, зокрема Закон СРСР „Про відповідальність за неповагу до суду”, „Про затвердження Положення про кваліфікаційну атестацію суддів”, „Про затвердження Положення про дисциплінарну відповідальність суддів, відкликання і дострокове звільнення суддів та народних засідателів судів Союзу РСР”.

Закон від 27 жовтня 1989 року вніс істотні зміни в розділ 18 Конституції УРСР „Суд і арбітраж”. Судова система УРСР складалася з Верховного суду УРСР, Верховного суду Автономної РК, обласних судів, Київського міського суду, районних (міських) народних судів. Судді районних народних судів обирались обласними Радами народних депутатів. Термін повноважень судців усіх рівнів становив 10 років, народних засідателів — 5 років [17, с. 3].

Закон від 24 жовтня 1990 року вивів судову систему України із підпорядкування союзним органам. Конституція УРСР визначала, що найвищий судовий контроль і нагляд за судовою діяльністю судів республіки здійснюється лише Верховним Судом Української РСР (ст. 199). Закон передбачав створення в Україні Конституційного Суду.

РОЗДІЛ ІІ Судова система України

2.1. Місцевий суд – основна ланка судової системи України

Місцевий суд – основна ланка нашої судової системи. Він максимально наближений до населення даної території і розглядає як суд першої інстанції переважну більшість всіх кримінальних справ, майже всі цивільні справи і всі справи про адміністративні правопорушення. Не розглядає він лише ті кримінальні і цивільні справи, які відповідно з діючим законодавством віднесені до компетенції інших судів (апеляційних, Верховного Суду України).

Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України відповідно до цього Закону за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

Кількість суддів у судах визначається Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації України, погодженим із Головою Верховного Суду України чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуванням обсягу роботи суду, та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів.

Голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на п’ять років з числа суддів та звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України (а щодо спеціалізованих судів - голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі рекомендації Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів - рекомендації відповідної ради суддів). Призначення на інші адміністративні посади в судах, а також призначення (обрання) на адміністративні посади у Верховному Суді України та звільнення з цих посад здійснюється в порядку, встановленому Законом “Про судоустрій України”. Суддя може бути звільнений з адміністративної посади (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) в порядку, визначеному статтею 20 Закону “Про судоустрій України”, також за ініціативою Вищої ради юстиції.

Призначення судді на адміністративну посаду без додержання вказаних вимог не допускається.

Перебування судді на адміністративній посаді не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду, передбачених Законом “Про судоустрій України”.

Звільнення судді з адміністративної посади не припиняє його повноважень судді. Припинення повноважень судді припиняє здійснення ним повноважень на адміністративній посаді в суді.

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів.

Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України.

Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, голови та заступника голови суду. У місцевому суді, в якому кількість суддів перевищує п’ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.

Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності (див. схему №3).

Місцеві загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення.

Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов’язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, розгляд яких здійснюють військові суди.

Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.

Суддя місцевого суду здійснює:

1) правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом;

2) процесуальні дії та організаційні заходи з метою забезпечення розгляду справи;

3) контроль відповідно до закону за своєчасним зверненням до виконання судових рішень, постановлених під його головуванням;

4) інші передбачені законом повноваження.

Голова місцевого суду:

1) здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;

2) визначає обсяг обов’язків заступника (заступників) голови суду;

3) на підставі акта про призначення