4) приймає на роботу і звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у встановленому законом порядку, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення;

5) здійснює заходи щодо забезпечення формування складу народних засідателів;

6) організовує ведення судової статистики;

7) організовує роботу щодо підвищення кваліфікації працівників апарату суду;

8) представляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;

9) здійснює інші передбачені законом повноваження.

Голова місцевого суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження.

Голова місцевого суду має заступника (заступників). Заступник голови місцевого суду відповідно до визначених головою суду обов’язків бере участь в організації діяльності суду. У разі відсутності голови суду виконання його обов’язків здійснюється відповідно до встановленого ним розподілу обов’язків щодо організації діяльності суду.

Голова місцевого суду та його заступники призначаються на посаду і звільняються з посади в порядку, встановленому статтею 20 Закону “Про судоустрій України”.

Голова і заступники голови місцевого суду можуть бути призначені на адміністративні посади повторно.

2. Склад місцевого суду. Порядок його формування

Відповідно до існуючого нині законодавства перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково. Подання про призначення або обрання суддею місцевого суду підписується Міністром юстиції України і Головою Верховного Суду України.

Місцеві суди складають не менш як з трьох суддів. Кількість суддів у судах визначається Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації України, погодженим із Головою Верховного Суду України чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуванням обсягу роботи суду, та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів в залежності від кількості населення в тому чи іншому районі чи місті, а також від об’єму роботи. Від поняття складу суду необхідно відрізняти судовий склад, тобто склад суддів, які розглядають ту чи іншу конкретну судову справу (колегією суддів, суддею і народними засідателями, судом присяжних).

3. Апарат місцевого суду

З метою забезпечення роботи судів по здійсненню правосуддя, узагальненню судової практики та іншої діяльності в судах є відповідний апарат працівників суду, який очолює керівник апарату (завідуючий секретаріатом). Завідуючий секретаріатом підпорядковується голові суду і координує свою діяльність з відповідним територіальним управлінням державної судової адміністрації.

Правовий статус службовців, які працюють в апараті суду, визначається законом про державну службу. За умовами оплати праці, матеріально-побутового, медичного, санаторно-курортного та транспортного забезпечення працівники апарату суду прирівнюються до відповідних категорій службовців апарату вищого, центральних або місцевих органів державної виконавчої влади.

Структура і штатна чисельність апаратів місцевого суду затверджуються в установленому порядку за поданням голови суду, в межах видатків на утримання відповідного суду.

До штату апарату судів входять також помічники суддів, наукові консультанти та судові розпорядники.

4. Організація роботи місцевих судів

Правильна організація роботи місцевого суду має велике значення для забезпечення його успішної діяльності, для швидкого, повного і правильного розгляду судових справ та виконання інших завдань, які стоять перед судом. Покладається вона на голову суду. Звичайно, в цій роботі приймають участь всі судді та інші працівники суду (апарат). Організація роботи в місцевих судах здійснюється певними напрямками. Один з них полягає в розподілі між суддями справ відповідно до певних принципів:*

предметного або функціонального, коли суддя розглядає лише кримінальні чи цивільні справи або навіть якусь певну категорію з них;*

зонального або територіального, коли суддя розглядає всі категорії справ у межах визначеної йому зони (території);*

предметно-зонального або змішаного принципу, за яким суддя розглядає лише кримінальні чи цивільні справи в межах своєї зони (території);*

біжучого, коли кримінальні справи розглядаються згідно черги або за доручення голови суду, а цивільні справи розглядає той суддя, який прийняв заяви під час прийому громадян.

Один з напрямків організації роботи суду полягає в плануванні роботи місцевого суду. Як правило, плани складаються на квартал або на півроку і передбачають роботу з кадрами, узагальнення судової практики, організацію і перевірку роботи канцелярій тощо. Такі плани повинні складатись з урахуванням відповідних планів роботи апеляційного суду і обласного управління юстиції. В них необхідно вказувати терміни виконання і конкретних виконавців. Контроль за виконанням планів роботи місцевого суду здійснює голова. Обговорення результатів виконання плану здійснюється на оперативній нараді суддів з участю, як правило, всіх працівників суду.

Важливим напрямком є підбір кадрів, прийом на роботу і звільнення працівників суду: консультанта, помічника голови суду, завідуючих канцеляріями, вихователя суду, секретарів суду і секретарів судових засідань, діловода, бухгалтера та інших.

Наступний напрямок роботи стосується прийому відвідувачів, розгляду скарг, заяв і пропозицій. Для цього в суді існують графіки прийому відвідувачів головою суду і суддями. Прийом громадян повинен бути організований в зручний для населення час. В спеціальному журналі ведеться облік прийому громадян. Скарги і заяви повинні розглядатися у встановлені законодавством терміни.

Крім цих напрямків організація роботи місцевих судів полягає: в узагальненні судової практики; у веденні кодифікаційно-довідкової роботи щодо законодавства і судової практики; у веденні в судах діловодства; у веденні встановленої статистичної звітності.

В кожному суді з метою покращення його діяльності по здійсненню правосуддя проводяться узагальнення судової практики. Воно повинно проводитись регулярно і відносно найбільш актуальних категорій справ. Завдяки узагальненням виявляються і усуваються помилки, які найчастіше зустрічаються в судовій практиці, розповсюджується позитивний досвід тощо.

В кожному суді ведеться довідково-кодифікаційна робота із законодавства