Вступ

Проголошення України демократичною, соціальною та правовою державою, найвищою соціальною цінністю якої є людина, вимагає реформування чинного законодавства, приведення його у відповідність з міжнародними стандартами.

Однією з важливих галузей права і законодавства, які потребують свого реформування, є трудове. Доцільно відзначити, що в Україні, хоч і не так інтенсивно, порівняно з цивільним, кримінальним та іншим законодавством, здійснюється реформування також трудового законодавства, яке має насамперед соціальне спрямування і покликане забезпечити правовий захист прав та інтересів працівника. За десятиріччя незалежності України прийнято ряд нових законів, які враховують особливості ринкової економіки та їх вплив на трудові відносини, зокрема, це: Закони України “Про зайнятість населення”, “Про колективні договори і угоди”, “Про охорону праці”, “Про порядок вирішення колективних трудових спорів конфліктів)”, “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, “Про організації роботодавців” та ін. Проте ще й досі не прийнятий новий Трудовий кодекс України, який повинен стати основою для подальшого реформування і розвитку трудового законодавства [25, С.16].

Підготовка проекту нового Трудового кодексу України вимагає розробки концепції побудови Кодексу в цілому і кожного з його розділів (інститутів) зокрема. Це в свою чергу вимагає розробки концепції розвитку як трудових відносин взагалі, так і кожного із видів трудового правовідношення.

Одним з таких важливих інститутів і є інститут матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин.

Як уже зазначалося, реформування трудового законодавства, в тому числі і норм, що регулюють матеріальну відповідальність, потребує не удосконалення чи уточнення окремих норм, а розробки нових концептуальних підходів щодо правового регулювання питань матеріальної відповідальності, що зумовлено становленням та розвитком ринкових відносин у нашій державі, в тому числі й у сфері праці[32, С.62].

Успішне здійснення реформи трудового законодавства неможливо без дослідження міжнародного та зарубіжного досвіду щодо правового регулювання матеріальної відповідальності сторін трудового договору, приведення законодавства, що регулює матеріальну відповідальність, у відповідність міжнародними та європейськими стандартами. Необхідність гармонізації трудового договору законодавства, в тому числі і тих законодавчих актів, що регулюють матеріальну відповідальність працівника і роботодавця, з міжнародним законодавством та законодавством Європейського Союзу, викликана прагненням України стати в майбутньому повноправним членом міжнародних організацій, зокрема членом Європейського Співтовариства. Але зарубіжний досвід треба використовувати, керуючись передусім аксіомним правилом: не шкодити. Використовувати його там, де справді в цьому виникає потреба, з урахуванням особливостей української правової системи, процеси економічних реформ, менталітету українського народу. На нашу думку, використання зарубіжного досвіду не може бути основним шляхом формування трудового права і відповідно реформування трудового законодавства ні в період становлення ринкових відносин, ні в період їх розвитку. Основним шляхом реформування трудового законодавства повинно бути збереження діючих і створення нових норм, що відповідають соціально-економічним умовам. Отже, використання зарубіжного досвіду, зближення із зарубіжним законодавством повинно сприяти створенню власної прогресивної моделі трудового права і трудових відносин, у тому числі й у сфері матеріальної відповідальності.

Слід зазначити, що питання юридичної відповідальності і, зокрема, матеріальної відповідальності в трудовому праві завжди знаходились у центрі уваги вчених правознавців як колишнього Радянського Союзу, так і незалежної України.

Проблеми юридичної відповідальності в загальній теорії права знайшли своє відображення в роботах С. С. Алексєєва, Б.Т. Базилєва, С.М. Братуся, І.О. Галагана, О.С. Йоффе, В.М.Кудрявцева, В.В. Лазарєва, І.С.Самощенка, М.С.Строговича, М.Х.Фарукшина, Р.О.Халфіної, Л.С.Явича та багатьох інших вчених.[6,Ст.4] Даній проблемі присвячені праці вчених трудового права радянського періоду: О.А.Абрамової, М.Й.Бару, О.Т.Барабаша, Е.С.Белінського, В.М.Смирнова, П.Р.Стависького, Л.О.Сироватської, Г.І.Чанишевої та ін.

Актуальним залишається на сьогодні і дослідження підстави матеріальної відповідальності в трудовому праві, якою традиційно вважається майнове трудове правопорушення, оскільки виникає питання, наскільки ця точка зору є аксіомою і непорушною в зв’язку з появою матеріальної відповідальності за заподіяння немайнової або так званої “моральної” шкоди сторонам трудових правовідносин, подальшого дослідження вимагають і такі елементи підстави – трудового правопорушення, як вина, яка має свої особливості в трудовому праві; пряма дійсна шкода, оскільки це поняття чітко не визначено ні в теорії трудового права, ні в законодавстві, ні в роз’ясненнях Пленуму Верховного Суду України [37, С.177].

Впровадження ринкових відносин не відбувалося безболісне і викликало, крім позитивних, появу таких негативних факторів, як масові звільнення, а звідси й безробіття, незабезпечення належних безпечних умов праці та заходів з їх охорони і, як результат, підвищення аварій і травматизму на виробництві, не виплати і заборгованість по заробітній платі та інше, які особливо в 1992-1996 роках призвели до численних колективних трудових спорів, що не рідко закінчувалися крайнім засобом впливу на роботодавця – страйком працівників. Під час страйку сторонами заподіювалася матеріальна шкода, яка не відшкодовувалася. Однією з причин цього є те, що ні в теорії, ні в законодавстві практично не визначено сторін матеріальної відповідальності за заподіяння шкоди, що виникає при порушенні законодавства про колективні трудові спори, а також її розмірів та порядку відшкодування. Ці питання ще належить вирішити науці трудового права та врегулювати в чинному законодавстві, розпочинати слід з дослідження галузевої належності матеріальної шкоди, заподіяної сторонами колективних трудових правовідносин.

Все вищезазначене свідчить про необхідність проведення подальших наукових досліджень з проблем матеріальної відповідальності як працівникам так і роботодавцям у трудовому праві.

Розділ I. Юридичне значення матеріальної відповідальності працівників в трудовому праві

Дослідження поняття та змісту матеріальної відповідальності в трудовому праві — проблема не нова. Їй приділялася певна увага вченими колишнього Союзу РСР, зараз вченими країн близького
зарубіжжя: О.А. Абрамовою, О.В. Абрамовою,