Ця проблема детально розглядалась і в працях вчених України:

М.Й. Бару, О.Т. Барабашем. Е.С. Беліяським, В С. Венедиктовим,
Г.С. Гончаровою, М.І Данченком. ДО Карпенком. А.Р. Мацюком,
З.К. Симоротом, В.І. Скобелкіним П.Р. Ставиським, О.І.
Процевським, В.І. Прокопенком та ін. Незважаючи на глибокі дослідження.
проблема матеріальної відповідальності в трудовому :праві не втратила
своєї актуальності. Це стосується як самого поняття матеріальної
відповідальності, зокрема, чи можна розглядати її як позитивну, чи во-
на має тільки негативний аспект, так і окремих питань, — чи виступа-
ють сторонами матеріальної відповідальності тільки сторони трудово-
го договору, чи матеріальну відповідальність несуть також і сторони
колективних трудових відносин. Потребують зміни і нового вирішен-
ня також питання щодо розмірів та порядку відшкодування шкоди та
багато ін.

Про необхідність подальших досліджень проблем відповідаль-
ності в трудовому праві і матеріальної відповідальності, зокрема,
підкреслювалось в юридичній літературі. Так, В.С. Венедиктов зазна-
чає, що саме в умовах переходу до ринкових відносин необхідне дійо-
ве законодавство, в тому числі і норми юридичної відповідальності,
що регулюють як дисциплінарну, так; і матеріальну відповідальність.

Матеріальна відповідальність за трудовим правом у нових
умовах господарювання і за наявності різних форм власності також вимагає
свого вдосконалення. Це стосується і видів матеріальної відповідальності, розмірів, порядку притягнення і відшкодування шкоди [25, С.56].

Визначення самого поняття матеріальної відповідальності,
її співвідношення із засобами захисту, її підстав та умов, кола суб’єктів
матеріальної відповідальності, її меж, порядку притягнення до неї
інших питань на перший погляд свідчить про всебічне дослідження
цієї теми. Але не можна стверджувати, що вже не залишилося білих
плям у правовому просторі дослідження проблеми матеріальної
відповідальності в трудовому праві. Що ж спонукає вчених ще і ще
раз повертатися до цієї проблеми? Перехід до ринкових відносин,
формування приватної власності, ринку праці не могли не вплинути
на розвиток індивідуальних та колективних трудових відносин,
у тому числі і відносин з матеріальної відповідальності суб'єктів
трудового права. Це вимагає перегляду традиційних підходів до трудових
правовідносин взагалі та правовідносин щодо матеріальної відповідальності
зокрема. Особливо ця потреба загострилася в зв'язку з необхідністю розробки цілісної системи трудового законодавства, яке регулює трудові відносини працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, що обумовлено корінними змінами в регулюванні трудових відносин у зв’язку з проголошенням Україною державної незалежності та переходом до ринкової економіки.

Кодекс законів про працю України, прийнятий у 1971 році, та окремі
нормативні акти далеко не повно регулюють трудові відносини.
Багато питань, раніше віднесених до виключної компетенції Союзу
РСР, залишились взагалі неврегульованими.

Необхідно мати на увазі, що трудове законодавство, одержане
Україною в спадок від СРСР, мало такі недоліки: орієнтація в основному
на інтереси виробництва, а не працівника, низький рівень
регулювання організації, умов праці, її нормування та оплати, відсутність соціального партнерства. Тому воно не може бути використане
в таких умовах господарювання.

У сучасних умовах ринкової економіки майже щорічно вносяться
зміни до Кодексу законів про працю. Прийнято ряд законодавчих
актів, які регулюють окремі види трудових відносин: Закони України
про охорону праці, про зайнятість населення, про колективні договори та угоди, про оплату праці, про відпустки, про порядок розв’язання-
колективних трудових спорів (конфліктів), про профспілки та ряд
інших нормативних актів. І все ж таки багато питань залишаються неврегульованими трудовим законодавством. Відсутня цілісна система
трудового законодавства.

Реформа трудового законодавства, приведення його у
відповідність до нової Конституції України повинні здійснюватися шляхом:—

прийняття нового Трудового кодексу України;—

прийняття згідно з Конституцією України інших законів, що
регулюють трудові відносини;

— прийняття підзаконних актів;

— зміни та доповнення до чинного законодавства.

Центральне місце в системі трудового законодавства належить
новому Трудовому кодексу України, один із проектів якого вже підготовлений за завданням Кабінету Міністрів України. Підготовка нового Кодексу потребує насамперед розробки концепцій розвитку як основного трудового правовідношення, так і окремих видів трудових правовідносин, які становлять інститути трудового права і одним із яких
є інститут матеріальної відповідальності в трудовому праві. Це ще раз обумовлює необхідність звернутися до самого поняття
матеріальної відповідальності в трудовому праві. Розглянути і розкрити |його суть, враховуючи вплив закону вартості та ринкових відносин
на трудові відносини [14].

Останнім часом у науці трудового права логічно, послідовно і науково,
юридично, аргументовано доведено наявність у понятті юридичної трудоправової відповідальності, поряд з негативним, позитивного аспекту відповідальності. У зв'язку з цим виникає питання, чи наявний для матеріальної відповідальності також позитивний аспект, чи її слід розглядати тільки як негативну? Без вирішення цього питання не можна дати поняття матеріальної відповідальності в трудовому праві [15].

На мою думку, позитивний аспект характерний як для юридичної
відповідальності взагалі, так і для матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин. Зокрема, в науці трудового права матеріальна відповідальність досі розглядалась виключно в негативному аспекті.

Для визначення матеріальної відповідальності за трудовим правом з позиції позитивної відповідальності, як вважає Е.С. Белінський, немає достатніх правових підстав. Матеріальна відповідальність обов'язково пов'язана з майновими наслідками для працівника, вона настає тільки за шкоду, заподіяну в минулому. Матеріальна відповідальність робітників і службовців повинна розглядатися тільки у ретроспективному аспекті, як відповідальність за правопорушення єдності всіх його елементів. На нашу думку, як було доведено раніше, позитивну відповідальність слід розглядати не як відповідальність за майбутнє