Повну матеріальну відповідальність несе службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу (п. 8 ст. 134 КЗпП).

За цією підставою суб'єктами повної матеріальної відповідальності є службові особи (як правило, це керівник або заступник керівника юридичної особи), за наказом чи розпорядженням яких працівник незаконно звільнений чи переведений на іншу роботу. Постановою Пленуму Верховного Суду “Про практику розгляду судами трудових спорів” роз'яснено, що відповідальність за цією підставою наступає також у випадку, коли шкода

завдана роботодавцю затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Повну матеріальну відповідальність несе також керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та

місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством (п. 9 ст. 134 КЗпП).

Пряма дійсна шкода, яка підлягає відшкодуванню за цією підставою керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності відповідає розміру компенсації, яку виплачують працівникам в усіх випадках порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу. Згідно зі ст. 115 КЗпП і частин 1, 2 ст. 24 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний, місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) та приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Умови та порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів зв'язку з порушенням строків їх виплати затверджено Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплатти” від 19 жовтня 2000 р. та Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати” від 21 лютого 2001 р. № 159.

Умовою для звільнення від матеріальної відповідальності за цією підставою є факт наявності заборгованості перед цим підприємством Державного чи місцевих бюджетів, юридичних осіб державної форми власності (така умова є недійсною, якщо перед цим підприємством заборгованість мають приватні юридичні особи чи фізичні особи як суб'єкти підприємницької діяльності).

Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність є різновидом повної матеріальної відповідальності працівників, що базується на договорі між роботодавцем та працівником [36, С.273].

Колективна (бригадна) матеріальна відновідальність може застосовуватись лише за умов, передбачених законодавством. Зокрема, відповідно до ст. 135 КЗпП України до таких умов належать:

1) виконувана бригадою робота повинна бути пов'язана зі

зберіганням, обробкою, продажем, перевезеняям або застосуванням

у процесі виробництва переданих бригаді цінностей;

2) вказана робота здійснюється спільно членами бригади;

3) відсутність розмежування обсягу матеріальної відповідальності кожного члена бригади та неможливість укладення з кожним працівником договору про індивідуальну повну матеріальну відповідальність.

Така відповідальність, як це визначене законодавством, встановлюється роботодавцем за погодженням з профспілковим комітетом.

Розділ III. Трудове правопорушення як підстава матеріальної відповідальності

Слід зазначити, що з даного питання немає єдності думок в юридичній літературі, а зокрема, що слід вважати підставою матеріальної відповідальності працівника — майнове трудове правопорушення чи дисциплінарний проступок; що розуміти під умовами матеріальної відповідальності працівника і чи правомірна така постановка питання; який зміст вкладено законодавцем у поняття “пряма дійсна шкода”, а звідси, як його слід правильно тлумачити?

Новим змістом у зв'язку з концепцією повної матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин у ринкових умовах слід наповнити поняття “вина” і причинний зв'язок” та ряд інших проблем.

Крім того, якщо підстави та умови матеріальної відповідальності працівників знайшли своє висвітлення в науці трудового права, то підстави матеріальної відповідальності роботодавця, по суті, ще не досліджувались вченими трудового права, крім окремих фрагментів з питання підстави матеріальної відповідальності роботодавця в роботах П.Р.Стависького. Абсолютно не розглядались, а отже, і не вирішені проблемні питання підстав матеріальної відповідальності колективних суб'єктів трудових правовідносин.

Отже, підстава — це те головне, на чому базується, грунтується, засновується що-небудь [29, С.633-634]. Умова — має кілька значень для даного випадку і трактується як необхідна обставина, яка робить можливим здійснення, створення, утворення чого-небудь або сприяє чомусь; обставини, особливості реальної дійсності, за яких відбувається або здійснюється що-небудь, правила, вимоги, які забезпечують нормальну роботу чого-небудь; сукупність даних, положення, що лежать в основі чого-небудь [29, С.634-635]. Водночас слід зазначити, що поняття “підстава” і “умова відповідальності” часто ототожнюються як у законодавстві, так і в юридичній літературі, особливо представниками цивільного та трудового права. Я.М. Шевченко вважає, що підставою відповідальності в дійсності є склад цивільного правопорушення, а елементи його утворюють умови цивільної відповідальності. [29,С.391] На мою думку, в такому випадку підстава як склад правопорушення ототожнюється з умовами відповідальності, хоча якщо ставити знак рівності між елементами правопорушення, які становлять підставу відповідальності, і умовами відповідальності, тобто розглядати їх як ідентичні поняття, то зникає необхідність в одному із цих понять, тобто треба тоді вести мову або про підставу відповідальності як су-купність елементів правопорушення або про умови відповідальності. Я.М. Шевченко стверджує, що за відсутності хоча б однієї з умов відповідальності відповідальність не настає,