Немає єдності думок з приводу підстав і умов відповідальності, в тому числі й матеріальної, в науці трудового права та трудовому законодавстві.

Так, автори Науково-практичного коментаря до законодавства України про працю виділяють юридичні факти (протиправна поведінка працівника, пряма дійсна шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою працівника і шкодою і вина працівника), які вони називають підставами матеріальної відповідальності. Отже, автори Коментаря підставою вважають не правопорушення в цілому, а розрізняють кілька підстав, відсутність яких виключає притягнення працівника до матеріальної відповідальності. На трудове майнове правопорушення як підставу матеріальної відповідальності вказує і П.Р. Стависький, одночасно з підставою він виділяє й умови матеріальної відповідальності чи елементи правопорушення: майнову шкоду, порушення в трудовому правовідношенні обов'язку, причинний зв'язок між порушеним обов'язком і майновою шкодою, вину. Таким чином, автор елементи підстави одночасно вважає умовами відповідальності. Умови відповідальності і підстава та її елементи різні (як етимологічне, так і юридично) поняття. Тому, на нашу думку, не можна ототожнювати умови матеріальної відповідальності і елементи підстави.

Отже, підставою матеріальної відповідальності є трудове правопорушення, що спричинило шкоду. Шкода, протиправність, вина, причинний зв'язок є елементами підстави, без цих елементів немає підстави, тобто самого трудового правопорушення. Умовами ж матеріальної відповідальності, виходячи із етимологічного поняття умов як сукупності факторів, за яких що-небудь відбувається, обставини чи фактори, за яких уже здійснюється, реалізується сама матеріальна відповідальність за наявності підстави. До таких умов, зокрема, виносяться; дотримання порядку притягнення до неї, правильне визначення розміру матеріальної відповідальності [19, С.156-159].

Серед вчених у науці трудового права не існує єдності думок й щодо того, яке саме трудове правопорушення слід вважати підставою матеріальної відповідальності.

В юридичній літературі широке розповсюдження отримала точка зору, згідно з якою дисциплінарний проступок є не лише підставою дисциплінарної відповідальності, а й підставою матеріальної відповідальності .Така точка зору викликала критику в юридичній літературі.

Виходячи з того, що, за концепцією Л.О.Сироватської і П.Р.Стависького, дисциплінарний проступок може бути вчинений тільки фізичною особою, а не юридичною особою — роботодавцем, дисциплінарний проступок — це немайнове правопорушення, оскільки не заподіює майнової шкоди; за вчинення дисциплінарного проступку настає дисциплінарна відповідальність для працівника. Виходить, що підприємство як суб'єкт трудового права, як роботодавець вчиняє лише трудові майнові правопорушення щодо працівника за класифікацією згаданих авторів. Насправді ж це не так. Адже ро-ботодавцем вчиняється щодо працівника ряд трудових правопорушень немайнового характеру, скажімо, незаконне переведення на іншу роботу без згоди працівника, якщо це не тягне зниження заробітної плати, є немайновим правопорушенням роботодавця щодо працівника.

Отже, за трудові правопорушення як майнового, так І немайнового характеру, вчинені щодо робітника чи службовця посадовими особами, які діють від імені роботодавця, чи навіть не посадовим особами, скажімо, заподіяння шкоди з вини одного працівника іншому під час виконання ними трудових обов'язків, відповідальність перед працівником несе роботодавець Але якщо з відповідальністю за вчинене майнове трудове правопорушення проблем, по суті, не виникає, оскільки вона хоч і не у всіх випадках, але все ж таки передбачена чинним трудовим законодавством, то відповідальність за вчинене і трудове правопорушення немайнового характеру є одним з невирішених питань і прогалин у трудовому праві, адже в цих випадках працівникові теж заподіюється немайнова (моральна) шкода.

Таким чином, погоджуючись з авторами, що підставою відповідальності за трудовим правом є трудове правопорушення, не можна погодитись з поділом трудового правопорушення на трудове майнове правопорушення і дисциплінарні проступки, оскільки за такої класифікації із трудового правопорушення випадають немайнові трудові правопорушення, вчи-нені роботодавцем, які порушують трудові права працівника. Крім то-го, до немайнових трудових правопорушень слід віднести і колективні трудові правопорушення, які виникають при розгляді колективних трудових спорів та при реалізації інших видів колективних трудових правовідносин. Виходячи з викладеного, трудове правопорушення можна класифікувати на такі види: трудове майнове правопорушення сторін індивідуальних чи колективних трудових правовідносин; дис-циплінарний проступок працівника, немайнове правопорушення ро-ботодавця щодо працівника; немайнове трудове правопорушення сто-рони колективного трудового правовідношення (роботодавця або тру-дового колективу чи його представницького органу).

Отже, як бачимо, раніше подана в юридичній літературі класифікація щодо поділу трудових правопорушень на дисциплінарні проступки і майнові трудові правопорушення сторін трудового договору є неповною.

Однак до введення в наше законодавство поняття “моральна шкода”, яка є результатом також трудового правопорушення як майнового, так і немайнового характеру, така класифікація мала право на існування, оскільки вносила чіткість у застосуванні трудо-правової відповідальності: за дисциплінарні проступки працівники несли дисциплінарну відповідальність, а за майнове трудове правопорушення сторона (працівник чи роботодавець) несла матеріальну відповідальність перед іншою стороною [20, С.624].

В юридичній літературі було дове-дено, що до матеріальної відповідальності сторони можуть притягуватися тільки за трудове матеріальне правопорушення. Зараз уже ця точка зору не витримує критики. Адже моральна шкода працівникові може бути завдана як немайновим правопорушенням з боку роботодав-ця (переведення на іншу роботу без зниження заробітної' плати, незаконне накладення дисциплінарного стягнення), так і майновим правопорушенням (незаконне звільнення з роботи, незаконне переведення на нижчеоплачувану роботу та ін.), Відповідальність же за немайнову шкоду настає для роботодавця матеріальна — у вигляді виплати працівникові певних сум, які співвідносяться із заробітною платою працівника залежно від тяжкості заподіяної немайнової шкоди. Отже, матеріальна відповідальність є не лише наслідком трудового майнового правопорушення, як це вважалось раніше, а й наслідком немайнового трудового правопорушення, що призвело до немайнової шкоди.

Немайнове трудове правопорушення, що призвело до немайнової шкоди, може бути заподіяно