не лише підприємством працівникові, а й підприємством трудовому колективу чи профспілці або, навпаки, тру-довим колективом чи профспілкою підприємству при порушенні ко-лективних трудових правовідносин, особливо при вирішенні колек-тивних трудових спорів [20, С.586].
Схематично трудове правопорушення сторін трудових пра-вовідносин можна зобразити так (див. Табл.1).
Класифікація видів трудового правопорушення |
Трудове право Трудове правопорушення порушення
Дисциплінарний
проступок | Немайнове трудове правопорушення | Майнове трудове правопорушення
Працівник | Робото-давець | Трудовий колектив, проф-спілка | Працівник | Роботодавець | Трудовий колектив, профспілка
чи інший | чи інший
Уповнова--жений | уповноважений
орган | орган
Немайнова шкода
Робото-давцю | Немайнова шкода працівни--кові або | Немайнова шкода
Робото-давцю | Матері-альна і немайнова або тільки | Матері-альна і немайнова або тільки |
Матері-альна і немайнова або тільки
трудовому колективу | матеріаль-на шкода робото-давцю | матеріальна шкода працівни-кові чи | матеріальна шкода робото-давцю
трудовому колективу
Виходячи з того, що підставою матеріальної відповідальності с трудове правопорушення, виникає потреба в дослідженні елементів самої підстави матеріальної відповідальності. Досліджуючи елементи трудового правопорушення, слід зазначити, що в трудовому праві не-обхідно дотримуватися повного складу правопорушення: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона. Вчені з цивільного права, як правило, до складу цивільного правопорушення відносять лише об'єктивну сторону — протиправну дію (бездіяльність), шкідливий результат цієї дії (бездіяльності) та причинний зв'язок між дією (бездіяльністю) і шкодою, так звані об'єктивні елементи складу, і суб'єктивну сторону або суб'єктивний елемент складу — вину пра-вопорушника. Оскільки склад цей є неповним, то й не може характе-ризувати правопорушення в цілому. Що ж є об'єктом матеріальної відповідальності? [38, С.272].
Вивчаючи об'єкт підстави матеріальної відповідальності, тобто трудового правопорушення, і об'єкт самої матеріальної відповідаль-ності, слід зазначити, що ці поняття не ідентичні і не збігаються. Причому це характерно лише для негативної матеріальної відповідаль-ності. Що ж до позитивної матеріальної відповідальності, підставою якої є правомірна поведінка сторін трудових правовідносин, а об'єктом — трудові правовідносини, що виникають із правомірної по-ведінки її сторін, то вони, як правило, збігаються при звичайному ви-конанні трудових обов'язків кожною із сторін трудового договору і відрізняються при застосуванні матеріального заохочення до працівника за належне виконання ним матеріальних обов' язків за тру-довим договором, оскільки безпосереднім об'єктом є вже трудові пра-вовідносини по заохоченню, підставою для якого і є правомірна по-ведінка працівника.
Згідно із загальною теорією права об'єктом будь-якого правопору-шення є те суспільне відношення, на яке направлене правопорушення.
Досліджуючи питання про об'єкт матеріальної відповідальності, не слід змішувати об'єкт правового регулювання і об'єкт правовідношення. Об'єктом правового регулювання є відносини з матеріальної відповідальності сторін трудового договору, об'єктом же матеріальної відповідальності, уже як правовідношення, є матеріальні блага сторо-ни трудового правовідношення (майно, кошти), яка заподіяла шкоду [27, С.85].
Виходячи з викладеного, об'єктом матеріальної відповідальності як трудового правовідношення є майно та майнові права сторони тру-дового правовідношення, яка заподіяла шкоду іншій стороні. Отже, як бачимо, безпосередній об'єкт трудового правопорушення і матеріаль-ної відповідальності як трудового правовідношення не збігаються.
Важливим елементом трудового правопорушення як підстави ма-теріальної відповідальності є об'єктивна сторона. Об'єктивна сторона складається, в свою чергу, з таких елементів, як протиправна дія чи бездіяльність, наявність шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою особи.
Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) працівника, при якій він не виконує чи неналежно виконує трудові обов'язки, покладені на нього трудовим законодавством, колективним чи трудовим договором.
Протиправна поведінка (дія чи бездіяльність сторони трудового правовідношення) може виявлятися або у формі активної дії, або у формі бездіяльності. Протиправна дія полягає в тому, що сторона тру-дового правовідношення вчиняє заборонені трудовим законодавством дії, внаслідок яких заподіюється матеріальна і/або немайнова шкода.
Протиправна бездіяльність полягає в тому, що матеріальна і/або немайнова шкода заподіюються одній стороні трудового правовідно-шення іншою шляхом невчинення стороною тих дій, які вона була зо-бов'язана вчинити при виконанні своїх обов'язків, покладених на неї трудовим договором, колективним договором чи чинним трудовим законодавством [23, С.912].
Одним із дискусійних і практично не вирішених питань є поняття шкоди в трудовому праві. Тим більше, що в зв'язку з введенням такої категорії, як “моральна шкода”, виникає необхідність відмежувати матеріальну шкоду від першої. У даному випадку йтиметься саме про матеріальну шкоду. Згідно з частиною 2 статті 130 КЗпП України ма-теріальна відповідальність на працівника покладається тільки за пря-му дійсну шкоду, проте саме визначення прямої дійсної шкоди в КЗпП України не дається. Пленум Верховного Суду України в частині 2 пункту 4 Постанови від 29 грудня 1992 року, №14 “Про судову прак-тику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками” дав роз'яснення, що слід розуміти під прямою дійсною шкодою. Під такою шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, не-обхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно з частиною 4 статті 130 КЗпП Ук-раїни не одержані або списані в дохід держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само, як і інші не одержані прибутки), не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню [19, С.111].
Виходячи з визначення, даного Пленумом Верховного Суду України, можна зробити висновок, що воно не охоплює всіх випадків за-подіяння прямої дійсної шкоди, а вказує лише окремі, про що зауважується в самому роз'ясненні. В зв'язку з цим дане роз'яснення не можна віднести до дефінітивних понять, оскільки воно охоплює лише окремі випадки прямої дійсної шкоди. Крім