Ще одним "каменем спотикання" у новій кодифікації трудового законодавства могла стати проблема права на працю. Як не дивно, але "велике завоювання" пролетаріату, що дістало втілення в державі, котра будувала суспільство загальної рівності і домоглася забезпечення цього права, тепер постає з новою силою. Перехід до ринкової економіки, поява безробітних, інші проблеми при отриманні праці знову висувають на порядок денний питання щодо права на працю. Зрештою право на працю - це рівень конституційного закону, а не спеціального закону про працю.

Якщо спробувати пов'язати попередні міркування щодо сфери дії трудового права з тим які належать до забезпечення на практиці права громадян на працю, то концептуально для майбутнього Кодексу матиме значення висновок, що останній повинен регулювати такі відносини, які виникають в результаті реалізації громадянами права на працевлаштування і отримання роботи на підставі трудового договору (контракту).

Важко не погодитись з авторами проекту кодексу України про працю щодо вироблення єдиного прийнятого понятійного апарату майбутнього закону. Терміни, вживані в Кодексі, не повинні тлумачитися в різних значеннях незалежно від того, щодо якого інституту трудового права вони застосовуються. Очевидно, також, що ці терміни повинні до певної міри враховувати існування аналогічних і суміжних галузях права. Наприклад, популярна у законодавця останнім часом формула "трудовий договір (угода, контракт) є нічим іншим як тавтологією. Кожний поважаючий себе юрист знає, що в цивільному праві "договір" – різновид угоди, а "контракт" – просто іноземний термін у зазначених перехідних двох. Більше того, термін "угода" в трудовому праві використовується виключно для визначення поняття "трудовий договір" і в самостійному значенні ніде не вживається. Широко представлена останнім часом
на практиці "трудова угода" нічого спільного з трудовим правом не має, бо є лише
різновидом цивільно-правового договору підряду.

Таких помилок можна було б уникнути, якщо б до кожного розділу Кодексу на початку подавати визначення найбільш вживаних термінів, що мають суттєве правове значення, наприклад "працівник", "роботодавець", "трудовий договір", "оплата праці", "робочий час" тощо. Але треба щоб пі визначення були чіткими, не підлягали подвійному тлумаченню і витримувалися у своєму значенні не тільки за змістом Кодексу, але й за змістом підзаконних актів, що прийматимуться на розвиток його норм.

Крім визначення терміну "роботодавець", яке було проаналізоване не зовсім вдало є й інші тлумачення деяких термінів у проекті Кодексу. Термін "договори про працю", який тлумачиться у ст. 1 проекту, особливого смислового навантаження (за винятком двох-трьох статей) не несе, а отже, його легальна дефініція через поняття "правові акти" створює ще більшу невизначеність. Бо поняття "правові акти" не наукове, а швидше побутове. Такими термінами у
пресі, на радіо позначають закони, укази, постанови або те, що в правовій науці називається нормативно-правовий акт.

Якщо ж виходити з того, що договори про працю "укладаються за згодою сторін", то так звана "трудова угода", яка нині досить поширена, теж має розглядатися як договір про працю. Але "трудова угода" це не трудове право.

Аналізуючи Загальну частину проекту нового КЗпП України зауважено, що глава 1 "Загальні положення" містить ряд нових статей, яких не має у чинному Кодексі. Це статті "Основні терміни", "Заборона дискримінації в сфері праці", "Заборона примусової праці", "Регулювання трудових відносин громадян, які працюють за межами своїх держав і осіб без громадянства", "Основні права і обов'язки роботодавця.” Частину статей цієї глави, взятих з чинного Кодексу, викладено у новій досконалій редакції.

У статті 1 проекту дано, визначення основних термінів. По-перше, викладено далеко не всі основні терміни, а лише п'ять. Решта основних термінів, наприклад колективний договір, трудовий договір та ін., міститься у відповідних статтях проекту, які регулюють те, чи інше питання. По-друге, виділяючи основні терміні в окрему статтю, автори проекту виходили із структури побудови окремого закону, а не Кодексу. Для кодексу, як свідчить законотворча практика, у тому числі і проект Цивільного Кодексу України, не є властивим відділення термінів у окрему статтю. Тому, на іншу думку, необхідно кожний з термінів, що містяться у ст. 1 перенести у статті глав, які регулюють відповідні питання у проекті Кодексу.

У ст. 1 дано неповне, а отже - і не точне визначення поняття "угоди і договору про працю", оскільки до договорів про працю належить не тільки колективні договори, а й трудовий договір (контракт). Тому запропоновано дати таке визначення цього терміна: "угоди і договори про працю - правові акти, що укладаються за згодою їх сторін - генеральна, галузеві та регіональні угоди, колективний договір, трудовий договір (контракт). Така редакція відповідатиме і змісту ст. 11 проекту.

Крім того, на думку вчених, такий термін, як "працівник", суттєвіше відповідав би практичному і теоретичному призначенню, якщо в дужках зазначити, що