незаконного переведення на іншу роботу; затримку розрахунку та видачі трудової книжки; несвоєчасного виконання рішення суду про поновлення на роботі; в разі відмови від укладення трудового договору з працівником запрошеним на роботу в порядку переводу та ін.
Основні положення щодо реалізації прав громадян на охорону їх життя і
здоров’я в процесі трудової діяльності визначає закон України “Про охорону праці”, затверджений постановою ВР від 14 жовтня 1992 р. із змінами від 15 травня 1996 р [5, 668]. Цей закон також регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Правове регулювання даних питань також здійснює кодекс законів про
працю в Україні.
Основна роль щодо вирішення питань матеріальної відповідальності власника або уповноваженого ним органу належить “Правилам відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу шкоди, заподіяної працівникові ушкодження здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1984 р. № 472 із змінами від 18 липня 1994 р.
Щодо судової практики з цих питань, то таке регулювання здійснює Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № б “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” із змінами від 8 липня 1994 р. № 27 та від 30 вересня 1994 р. № 11.
2.2. Матеріальна відповідальність власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації за шкоду, заподіяну працівникові в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров’я
Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці (п.1 Правил). Це один із випадків матеріальної відповідальності підприємства за шкоду, заподіяну робітникові чи службовцю в зв’язку з порушенням власником законодавства про працю і охорону правил праці.
Під виконанням трудових обов’язків слід розуміти, виконання роботи, для якої працівник був прийнятий, або яка була йому доручена назалежно від місця виконання цієї роботи.
Право на відшкодування шкоди мають всі робітники і службовці незалежно від характеру трудового зв’язку з підприємством (постійні, тимчасові, сезонні), стажу роботи і членства в профспілці.
Ушкодження здоров’я робітника чи службовця рахується з роботою, якщо воно відбулося: на території підприємства чи поза ним при виконанні працівником своїх трудових обов’язків, а також під час слідування до місця роботи і із роботи на транспорті підприємства.
Підприємство несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням. Каліцтво може виникнути в результаті отриманої працівником травми (механічної, електиричної). Під іншими ушкодженнями слід розуміти професійне захворювання або отруєння.
У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають особи, які перебувають на утриманні померлого або мали на день його смерті права на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Такими особами є:
діти, які не досягли 18 років; вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти – до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років;
жінки старші 55 років і чоловіки старші 60 років;
інваліди на час інвалідності;
один із батьків, дружина (чоловік) померлої особи чи інші члени сім’ї, якщо вони не працюють і доглядають дітей, братів, сестер, або онуків померлої особи, які не досягли 8 років.
Неповнолітні діти, на утримання яких померла особа виплачувала чи повинна була виплачувати аліменти, вважаються такими, що перебувають на його утриманні.
Загальними умовами, при наявності яких наступає матеріальна відповідальність підприємства, являються: протиправне заподіяння шкоди і причинний зв’язок між протиправною дією (бездією) і шкодою, яка виникла; вина підприємства.
Протиправність в даному випадку означає незабезпечення підприємством працівникам здорових і безпечних умов праці. Протиправною може бути як дія, так і бездія, в результаті яких виникло ушкодження здоров’я працівника.
Причинний зв’язок виражається в тому, що шкода в працівника повинна виникнути в результаті протиправної дії підприємства. Вина підприємства встанолюється з врахуванням конкретних обставин і які мають докази по кожному випадку. Доказом вини власника можуть бути:
акт про нещасний випадок на виробництві або акт про професійне захворювання;
висновок службових осіб (органів), які здійснюють контроль і нагляд за охороною праці та дотриманням законодавства про працю, або профспілкового органу щодо причин ушкодження здоров’я;
медичний висновок про професійне захворювання;
вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок органів дізнання або попереднього слідства;
рішення про притягнення винних до адміністративної або дисциплінарної відповідальності;
рішення органів соціального страхування про відшкодування власником витрат на допомогу працівникові в разі тимчасової непрацездатності у зв'язку з ушкодженням здоров’я;
показання свідків та інші докази (п.2 Правил).
Ступінь вини підприємства не впливає на розмір його відповідальності перед працівником. Підприємство звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці неє причиною моральної шкоди.
За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода [5, 668].
Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертою комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження їх здоров’я МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, причину, час настання та групу інвалідності у зв’язку з ушкодженням здоров’я, а також визначає необхідні види медичної та соцівальної допомоги.
При пред’явленні акта про нещасний випадок МСЕК проводить огляд потерпілих