За потерпілим, який тимчасово переведений за його згодою на легшу нижчеоплачувану роботу, зберігається середньомісячний заробіток на термін, визначений лікарсько-консультаційною комісією (ЛКК), або до встановлення МСЕК стійкої повної (часткової) втрати професійної працездатності. Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, й тривалість та характер установлюється ЛКК. Якщо у встановлений ЛКК термін власник не запропонував потерпілому відповідної роботи, йому виплачується середньомісячний заробіток.

Щодо відшкодування шкоди, то розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступені втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров’я.

Утрачений заробіток або його частина відповідно до ступеня втрати професійної працездатності виплачується власником у певному розмірі. Тобто без урахування розміру пенсії по інвалідності, а також незалежно від одержуваних потерпілим інших видів пенсії, заробітку (доходу) і стипендії.

Визначений розмір втраченого заробітку або відповідна його частина залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності корегуванню у бік зменшення не підлягає.

Розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним

договором (угодою, трудовим договором).

Якщо відповідно до медичного висновку потерпілому встановлена стійка втрата працездатності, одноразова допомога потерпілому має бути не менше суми, визначеної з розрахунку його середньомісячного заробітку за кожний процент втрати ним професійної працездатності.

Стійкою втратою працездатності вважається будь-яка втрата професійної

працездатності, що визначається органами медико-соціальної експертизи.

У разі тимчасової втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на

виробництві або професійного захворювання, власник виплачує потерпілому одноразову допомогу на додаткові витрати на лікування в порядку і розмірах, передбачених колективним договором.

У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не п’ятирічного заробітку потерпілого і, крім того, не менше однорічного заробітку на кожного утриманця, а також на його дитину, яка народилась після його смерті.

Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено факт невиконання потерпілим вимог нормативних вимог нормативних актів з охорони праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшений в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та професійного комітету, але не більше ніж на 50%.

Власник також відшкодовує потерпілому на медичну та соціальну допомогу (на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний та звичайний догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо).

При визначенні розміру витрат на медичну та соціальну допомогу ступінь

вини потерпілого у ушкодженні його здоров’я не враховується. Ці витрати відшкодовуються якщо потреба в них обумовлена висновком МСЕК.

Розмір компенсації витрат на додаткове харчування визначається на підставі раціону харчування, розробленого МОЗ, і довідки органів виконавчої влади або виконавчих комітетів міських, районних у містах Рад народних депутатів про середні ціни на продукти у відповідний період їх придбання, а за згодою власника – довідки організації торгівельної мережі чи управлінь ринками.

Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних (металів), придбання санаторно-курортних путівок, речей догляду за потерпілим, визначаються на підставі рецептів лікарів, довідок, або рахунків про їх вартість.

Якщо потерпілому встановлена потреба в кількох видах допомоги, йому

відшкодовуються витрати на кожний вид.

Відповідно до Закону України “Про охорону праці” від 14.10.1992р., потерпілому періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам першої групи – щорічно безкоштовно надається путівка для санаторно-курортного лікування відповідно до медичного висновку, а в разі самостійного придбання, власник за бажанням потерпілого компенсує середню вартість санаторно-курортної путівки.

Потерпілому компенсуються витрати на проїзд до місця лікування і назад. У разі необхідності супроводу потерпілого особі, яка його супроводжує, компенсується проїзд туди і назад, а також сплачуються добові і компенсуються витрати на житло відповідно до законодавства про службові відрядження.

Потерпілому, який використав чергову відпустку до отримання путівки у

санаторно-курортні заклади, власник надає додаткову відпустку для лікування із збереженням на цей час середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров’я, або заробітку, що склався перед відпусткою (за вибором потерпілого).

Бувають випадки, коли ушкодження здоров’я настало з вини кількох вла-

сників, тоді відшкодування шкоди проводиться кожним власником відповідно доступеня їх вини. Ступінь вини власників визначається комісією з розслідуваннянещасного випадку за участю уповноважених власниками представників, а в разі виникнення спору – народним судом.

На практиці виникає дуже багато складних ситуацій щодо визначення середньомісячної заробітної плати для нарахування сум відшкодування шкоди і виплати одноразової допомоги відповідно до ст.11 Закону України “Про охорону праці”, який був прийнятий 14.10.92 р. Важливу допомогу в вирішенні цих та інших питань дають Роз’яснення Міністерства праці України.

Щодо середньомісячного заробітку, то для визначення розміру відшкодування шкоди і одноразової допомоги потерпілому, або сім’ї та утриманця у разі його смерті, включаються всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру, необумовлених діючою системою оплати праці, перелік яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 583 та подальшим скороченням цього переліку постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 1993р. № 898 та від 1993 р. № 599.

Відповідно до п. 22 Правил, середньомісячний заробіток для обчислення

розмірів відшкодування потерпілому втраченого заробітку береться за 12 останніх або за бажанням потерпілого за 3 останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров’я.

Якщо працівнику встановлено професійне захворювання після переходу

(звільнення) його з роботи, з якою пов’язане це ушкодження здоров’я, то середній заробіток береться за 12 або за бажанням потерпілого за останні повні 3 календарні місяці до часу переходу (звільнення) з цієї роботи.

У тому разі, коли потерпілий працював менше 12 календарних місяців,