Державний контроль передбачає здійснення центральними і місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування перевірок за дотриманням роботодавцями, які перебувають у сфері їх управління, правил та норм, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами у сфері праці, угодами, колективними та трудовими договорами.

Органи державного контролю ведуть облік підконтрольних їм об’єктів та інформації про дотримання ними трудового законодавства.

Також згаданою главою визначаються органи державного нагляду за дотриманням трудового законодавства, зокрема, це спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань праці та інші органи виконавчої влади, які у своїй діяльності незалежні від роботодавця, вищих органів роботодавця, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, інших органів, політичних партій, об’єднань роботодавців та громадян.

Виділені окремі статті, які регулюють розмежування державного нагляду і контролю та взаємодію органів державного нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства.

На відміну від чинного трудового законодавства, яке передбачає державний та громадський контроль і нагляд, в проекті Трудового кодексу, а саме в главі 2 передбачений тільки державний нагляд за дотриманням трудового законодавства, який буде здійснюватися державною інспекцією праці, систему якої утворюють центральний та територіальні органи, а основними функціями є:

1) здійснення нагляду за дотриманням трудового законодавства, у тому числі законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині прав застрахованих осіб;

2) розгляд в установленому порядку звернень громадян, їх прийом з питань, що належать до її компетенції;

3) притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб, які у встановлений строк не виконують або неналежно виконують приписи державних інспекторів праці;

4) складання протоколів про адміністративні порушення у сфері трудового законодавства;

5) заслуховування інформації роботодавців, їх об’єднань, органів державного контролю за дотриманням трудового законодавства з питань, що належать до її компетенції;

6) отримання в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців та їх об’єднань, органів господарського управління, громадських організацій статистичних та інших звітних даних, інформації, документів і матеріалів, необхідних для виконання покладених на неї завдань;

7) утворення інспекційних та робочих груп за участю спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, їх об’єднань для проведення перевірок і розгляду питань, що належать до її компетенції;

8) забезпечення інформуванням населення про стан дотримання трудового законодавства та законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, подання правової, практичної і методичної допомоги роботодавцям, проведення роз’яснювальної та консультаційної роботи з питань, що належать до її компетенції;

9) участь у розробленні пропозицій щодо вдосконалення обліку, звітності та державної статистики з питань, що належать до її компетенції, аналізує практику та ефективність діяльності державних інспекторів праці;

10) узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства, бере участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері праці;

11) здійснює міжнародні зв’язки з питань, що належать до її компетенції, бере участь у підготовці міжнародних договорів, вивчає, узагальнює та поширює міжнародний досвід з питань інспекції праці.

Державні інспектори праці, здійснюючи свої повноваження, мають право:

1) безперешкодно без попереднього повідомлення в будь-який час відвідувати виробничі, службові та адміністративні приміщення роботодавців і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування для проведення перевірки з питань, що належать до їх компетенції;

2) доступу в установленому законодавством порядку до будинків та приміщень, стосовно яких вони мають достатні підстави вважати, що їх власниками використовується наймана чи примусова праця;

3) ознайомлюватися з оригіналами та отримувати копії нормативних актів роботодавця, угод, колективних договорів або трудових договорів, відомостей, книг, реєстрів та інших документів, іншими нормативними актами у сфері праці, що використовуються роботодавцем, з питань, що належать до компетенції державної інспекції праці;

4) ставити роботодавцеві або працівникам підприємств, установ, організацій запитання, отримувати від них необхідні пояснення, звіти, матеріали, іншу інформацію про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень трудового законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

5) вносити власникам, роботодавцям або посадовим особам, уповноваженим діяти від імені роботодавця, керівникам органів, що здійснюють державний контроль за дотриманням трудового законодавства, обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушень трудового законодавства, причин і умов, які до них призводять, подання щодо відсторонення від виконання обов’язків винних у цих порушеннях посадових осіб або притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;

6) складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, а також у межах наданих повноважень розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення;

7) отримувати безоплатно від роботодавців, їх об’єднань, органів господарського управління, громадських організацій статистичні та інші звітні дані, інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання службових обов’язків;

8) на створення роботодавцем належних умов для проведення перевірки;

9) на допомогу правоохоронних органів щодо припинення незаконних дій роботодавця або посадових осіб, уповноважених діяти від імені роботодавця, та громадян, які перешкоджають виконувати їх службові обов’язки.

Державні інспектори праці, здійснюючи державний нагляд за дотриманням трудового законодавства, зобов’язані:

1) забезпечити об’єктивність та неупередженість проведення перевірки з питань, що належать до їх компетенції;

2) не розголошувати державну, комерційну та іншу захищену законом таємницю, яка стала їм відомою при виконанні службових обов’язків;

3) зберігати, крім передбачених законодавством випадків, конфіденційність джерел будь-якої інформації щодо недоліків або порушення трудового законодавства;

4) брати участь у роз’ясненні трудового законодавства, аналізувати практику його застосування.

Державні інспектори праці під час реалізації своїх прав і виконання службових обов’язків перебувають під захистом держави.