У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


§ 2

Курсова робота

з Трудового права України

на тему:

«Правове регулювання праці: співвідношення трудового і цивільного права»

П Л А Н

Вступ

Розділ І. Поняття права на працю та його правове регулювання за трудовим законодавством України

Розділ ІІ. Відмінність трудового договору від договору трудового найму в цивільному праві

Розділ ІІІ. Єдність та диференціація в правовому регулюванні праці

Висновок

Література

Зміст

ВСТУП

Серед усіх соціально-економічних прав і свобод громадян першим у Конституції України названо право на працю, оскільки праця є джерелом особистого і суспільного багатства. Воно проголошене ст. 43 Конституції України, визнається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти на життя працею, яку людина вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Виходячи з цього можна зробити висновок, що кожній людині належить виключне право обрання праці, яка їй подобається, яка приносить задоволення, тому що саме тут людина реалізує свої творчі здібності і вміння. Переважна більшість громадян влаштовується на роботу шляхом укладення трудового договору як наймані працівники на підприємства, незалежно від їх форм власності.

Влаштування на роботу є одним з життєвих рішень, що доводиться приймати майже кожній людині хоча б один раз у житті. І від того, наскільки вибір роботи є вдалим, залежить зміст життя конкретної людини. Але це не означає, що проблема вибору професії та місця роботи носить особистий характер. У вирішенні цієї проблеми зацікавлене також: суспільство, оскільки чим повніше використовуються особливості та знання кожного працівника, тим вище ефективність праці, більше простору для подальшого розвитку особи. З другого боку чим швидше зайняті всі робочі місця здібними працівниками, тим вище суспільна продуктивність праці.

Відносини по застосуванню та використанню праці регулюються трудовим, цивільним, господарським, адміністративним, аграрним, кримінально-виконавчим, міжнародним приватним правом та правом соціального забезпечення.

Найтішний зв’язок трудового права є з цивільним. Це і не дивно, адже трудове право вийшло з цивільного і в сфері цивільно-правового регулювання залишилися деякі види договорів. В умовах реформування правової системи викликаного переходом до ринку, коли зростає роль майнових відносин, дискусія про «несамостійність» трудового права, підпорядкованість його праву цивільному активізувалося.

«Цивілісти» стверджують, що з переходом до ринкової економіки і формуванням ринку праці все виразніше проявляєься товарний характер відносин, які виникають стосовно трудової діяльності людини. Тому останні повинні входити до предмету трудового права і регулюватися відповідними структурними підрозділами цивільного законодавства. Навпаки , «трудовики» вважають, що специфічність робочої сили товару не дозволяє повністю поширювати на регулювання відносин по її відчуженню цивільно-правові засади, а купівля-продаж робочої сили призводить до посилення відчуження останньої від засобів виробництва. Що ж до думки українських вчених з цієї проблеми, то потрібно відмітити теоретичну конструкцію, запропоновану О. Пушкіним: трудове право як самостійна галузь існує на рівні законодавства, на рівні права воно – частина цивільного. Трудове право є підгалуззю цивільного права; відносини, що регулюються трудовим правом, іменуються майнговими трудовими відносинами; останні, як і норми трудового права мають особливості, але не характеризуються однорідністю.

Ось і в моїй курсовій роботі мова піде про співвідношення норм цивільного і трудового права щодо правового регулювання праці.

РОЗДІЛ І.

Поняття права на працю та його правове регулювання за трудовим законодавством України

Поняття прав та свобод людини і громадянина на сьогодні є найважливішою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики усіх держав світової співдружності. Саме стан справ у сфері забезпечення прав і свобод особи, їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оцінюються рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства в цілому.

Слід констатувати, що соціально-економічні права й свободи в Україні заслуговують на особливу увагу. Вони не є другорядними правами, які мають нібито підпорядковане значення стосовно особистих та політичних прав громадян. Саме матеріальні умови (помешкання, медичне обслуговування, соціальне забезпечення тощо) значною мірою визначають якість життя сучасної людини. Без цих прав неможливо забезпечити гідність людської особистості.

Взагалі термін «право» має багато значень: право як система загальнообов'язкових юридичних норм, суб'єктивне юридичне право, моральне право, право людини тощо. "Однак при всьому розмаїтті змістовних характеристик це поняття виражає і єдність, оскільки завжди, в найбільш абстрактному вигляді, воно передбачає соціальне виправдану свободу поведінки, котра в деяких випадках спирається на ідеологічні, організаційні, нормативні норми, а в інших – безпосередньо випливає з соціального життя. Стосовно права на працю як соціально-економічного явища треба підкреслити, що воно існує і діє безвідносно до того, є у нього які-небудь зовнішні форми вираження чи немає" [7, 77].

Хоча ми і виділяємо групу безпосередньо-соціальних прав, що є прямим виявом об'єктивних соціальних закономірностей, однак в умовах цивілізації вони також «одягають» ідеологічну форму і набувають характеру юридичних, моральних та інших прав. Висловлене стосується і права на працю. Свій розвиток це право дістало в Конституції України. Так, в ч. 1 ст. 43 Конституції України вказано: «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується». Вперше в Основному Законі України з'явились норми, що закріплюють право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, забороняють використання примусової праці.

Стаття 2 чинного Кодексу законів про працю України, яка дає визначення змісту права на працю, так би мовити, застаріла, і не відповідає положенням чинної Конституції України, оскільки відтворює зміст наведеної вище частини 1 статті 40 Конституції СРСР [1, 139].

Щоб зрозуміти сучасний підхід законодавця до визначення змісту права на працю, необхідно


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9