Актуальність цього питання підкріплюється ще й тим, що наразі йде інтенсивна підготовка проекту нового Кодексу Законів про працю (Трудового кодексу – точна назва поки що не узгоджена), за яким планується якісно оновити чинне трудове законодавство відповідно до реалій часу. Крім того, окрім загальних питань укладення трудового договору потребує уточнення процедура укладення такого договору з окремими категоріями працівників (зокрема, з неповнолітніми), а також специфіка контракту як особливої форми трудового договору. Переважна більшість громадян влаштовуються на роботу, укладаючи трудовий договір. Термін “договір” має багато значень, що передбачається різними нормами цивільного, трудового, земельного, міжнародного права. Кожна з цих та інших галузей права розглядає договір як різновид угод, що визначаються природою відносин, які становлять предмет регулювання цієї чи іншої галузі права.

За юридичною природою трудовий договір – це угода про працю між роботодавцем і найманим працівником. Ця основна його ознака характерна для всіх видів трудового договору. Останній – універсальна модель найму. На підставі трудового договору працівник здає в найм власнику засобів виробництва (роботодавцю) свою здатність до праці.

Українське законодавство (ст. 21 КЗпП України від 10 грудня 1971 р.) дає легальне визначення поняття “трудовий договір” як угоди між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором або угодою сторін. Якщо проаналізувати ці ознаки, то можна сказати, що подібним чином підходять до визначення трудового договору і в законодавствах інших держав світу. Так, відповідно до ст. 15 КЗпП РФ (хоч він і втратив чинність з 1 січня 2002 р.) трудовий договір (контракт) “представляет собой соглашение между трудящимся и организацией, по которому трудящийся обязуется выполнить работу по определенной специальности, квалификации или должности с подчинением внутреннему трудовому распорядку, а организация обязуется выплачивать трудящемуся заработную плату и обеспечивать условия труда, предусмотренные законодательством о труде, коллективным договором или соглашением сторон”.

У процесі укладення трудового договору сторони домовляються про виконання певної роботи, а не про продаж робочої сили. Саме тому можна говорити про те, що предметом договору є виконання роботи за певною професією, спеціалізацією, кваліфікацією, посадою, або як це все можна назвати – трудова діяльність. Трудова діяльність, яка триває в рамках трудового договору, характеризується такими правовими ознаками:

праця юридично несамостійна, а така, що триває в рамках певного підприємства, установи чи організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи);

не на основі власних засобів виробництва, а на кошти (капітал) власника;

не на свій страх і підприємницький ризик, а шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу і під гарантовану оплату;

виконання роботи певного виду;

трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час і лише у випадках, встановлених у законі – на певний період;

здійснення трудової діяльності в більшості випадків відбувається в колективі працівників (трудовому колективі);

виконання протягом встановленого періоду часу певної міри праці (норм праці);

отримання від роботодавця у встановлений термін грошової винагороди за роботу, що виконується;

забезпечення роботодавцем гарантій у встановлених випадках;

участь роботодавця у фінансуванні соціального страхування працівника.

Трудовий договір впливає на динаміку трудових відносин, породжуючи їх, змінюючи чи припиняючи. Він визначає і обсяг кореспондуючих прав та обов’язків сторін (виконувати роботу, виплачувати заробітну плату), регулює поведінку сторін при здійсненні трудових відносин (дотримуватись правил внутрішнього розпорядку, забезпечувати належні умови праці).

Як і будь-яка інша подібна правова інституція, трудовий договір має свої притаманні лише йому юридичні ознаки, які відрізняють його від подібних категорій та допомагають більш повно дослідити свій конкретний зміст.

Так, якщо проаналізувати положення нині чинного законодавства, то можна виокремити такі особливості трудового договору.

Трудовий договір укладається як в усній, так і письмовій формі. Переважною, відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП, є письмова форма, додержання якої є обов’язковими при організаційному наборі працівників; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі; в інших випадках, передбачених законодавством України. У письмовій формі укладається трудовий договір про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я, а також коли приймаються на роботу неповнолітні. При письмовій формі трудовий договір укладається в двох примірниках, з яких один знаходиться у працівника. Тому в разі відсутності у працівника примірника трудового договору в письмові формі необхідно вважати, що трудовий договір укладено в усній формі. Укладення трудового договору в будь-якій формі оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженим ним органом про зарахування працівника на роботу. Частиною 3 ст. 24 КЗпП передбачено, що трудовий договір вважається укладеним тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Але при цьому слід ураховувати, що виконання роботи без видання наказу чи розпорядження доручено службовою посадою, яка має право приймати на роботу або коли робота виконувалась з її відома. В наказі про прийняття на роботу зазначається прізвище, ім’я по батькові особи, посада чи робота, на яку приймають працівника, з якого числа він приступає до