Однією із суттєвих гарантій права на працю є встановлений законом обмежений перелік підстав звільнення працівників з ініціативи роботодавця. Припинення трудових правовідносин з державними службовцями має деякі особливості. Державна служба України не передбачає особливих гарантій довічної зайнятості. Припинення названих правовідносин відбувається у порядку звільнення зі служби і шляхом відставки державного службовця.

Для зазначених службовців встановлені спеціальні додаткові підстави звільнення з державної служби, що обумовлено їх особливим правовим статусом. У ст. 30 Закону України від 16 грудня 1993 р. «Про державну службу» вказано, що крім загальних підстав, передбачених КЗпП, така служба припиняється також у разі виникнення обставин, встановлених цією
статтею. Закон не передбачає спеціальних правил, що визначають порядок звільнення даних службовців, тому воно повинно проводитися у порядку, встановленому КЗпП.

Службовець має право припинити дані відносини у будь-який час за власним бажанням і якщо службовець побажає звільнитися, то інша сторона трудових відносин повинна задовольнити бажання незалежно від своєї згоди на це.

Державні службовці можуть бути звільнені з посади на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП, якщо не відповідають займаній посаді в результаті недостатньої кваліфікації (наприклад, у разі негативних наслідків атестації). Висновок атестаційної комісії про кваліфікацію працівника є одним з доказів відповідності займаній посаді. Він підлягає перевірці та оцінці судом у випадку спору в сукупності з іншими доказами. Тому суд може і не погодитися з даною оцінкою, якщо інші достовірні докази про роботу працівників підтверджують помилковість висновків атестаційної комісії. З моєї точки зору, немає необхідності виділяти звільнення за результатами атестації в самостійну підставу припинення трудового договору з працівником, і в тому числі з державним службовцем тому, що ділові й особисті властивості працівника нерозривно пов'язані з його професійним рівнем.

При припиненні трудових правовідносин за спеціальними підставами керівники державних органів не мають права приймати рішення за власним розсудом щодо службовців, які підлягають звільненню. Вони зобов'язані його звільнити, якщо виникли для цього підстави, що спричинили втрату права на державну службу.

Припинення державної служби на підставі Закону повинно проводитися без згоди профспілкового органу, який не відіграє значної ролі у виконанні захисної функції.

Названа служба припиняється у разі порушення умов реалізації права на неї (ст. 4 Закону). Зі змісту цієї статті можна зробити висновок, що підставами для припинення служби є:

а) відсутність або втрата громадянства України;

б) порушення вимог про проведення конкурсу при прийнятті на роботу чи порядку його проведення;

в) порушення інших процедур прийняття на державну службу , встановлених Кабінетом Міністрів України;

г) порушення вимог щодо відповідної освіти і професійної-підготовки.

Підставою для припинення державної служби є досягнення службовцем граничного віку. Загальні підстави розірвання трудового договору (ст. 40 КЗпП) не передбачають звільнення у зв'язку з досягненням пенсійного віку

Зазначена служба припиняється у разі виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на ній службовця.

Цими обставинами є:

а) недієздатність, визнана у встановленому порядку;

б) судимість, що є несумісною із зайняттям посади;

в) безпосередня підпорядкованість або підлеглість особам, які є їх близькими родичами чи свояками. Це правило не поширюється на державних службовців патронатної служби. На такі посади можуть прийматися родичі, свояки, друзі тощо [21, 86].

Відставка - особлива форма припинення трудових відносин. Вона здійснюється у порядку, встановленому ст. 31 Закону України „Про державну службу”. Відставка як підстава припинення відносин - це двосторонній юридичний акт, що полягає в задоволенні відповідним державним органом або посадовою особою заяви службовця, котрий обіймає посаду першої чи другої категорії, про намір скласти з себе посадові повноваження у зв'язку з визначеними для цього законодавством обставинами, не пов'язаними з винною поведінкою заявляючого про відставку.

Підставами для відставки державного службовця є:

- принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової особи, а також етичні перешкоди для перебування на державній службі;

- примушування державного службовця до виконання рішення органу чи посадової особи, яке суперечить чинному законодавству, що може заподіяти значної матеріальної або моральної шкоди державі, підприємствам, установам, організаціям, об’єднанням громадян або громадянинові;

- стан здоров’я, що перешкоджає виконанню службових повноважень (за наявності медичного висновку).

Слід мати на увазі, що відставка приймається або в ній дається мотивована відмова державним органом або посадовою особою, які призначили державного службовця на цю посаду.

У разі відмови у відставці службовець має право на звільнення в порядку, передбаченому КЗпП.

На мою думку, будь-яке порушення службовцем своїх обов'язків не повинно бути підставою для його звільнення. Тільки чітко кваліфіковані у законодавстві дисциплінарні проступки мають визнаватися підставами для звільнення. Законодавча регламентація припинення трудових відносин на державній службі повинна відповідати принципам правового регулювання найманої праці, спрямованим на соціальну захищеність працівника, на стабільність зайнятості та захист від сваволі роботодавця.

Правила поведінки державних службовців:

практичні питання

Вперше у законодавстві України про державну службу закріплено етику поведінки державного службовця, відповідно до якої державний службовець мусить сумлінно виконувати свої службові обов’язки, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.