1) безперешкодно без попереднього повідомлення в будь-який час відвідувати виробничі, службові та адміністративні приміщення роботодавців і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування для проведення перевірки з питань, що належать до їх компетенції;

2) доступу в установленому законодавством порядку до будинків та приміщень, стосовно яких вони мають достатні підстави вважати, що їх власниками використовується наймана чи примусова праця;

3) ознайомлюватися з оригіналами та отримувати копії нормативних актів роботодавця, угод, колективних договорів або трудових договорів, відомостей, книг, реєстрів та інших документів, іншими нормативними актами у сфері праці, що використовуються роботодавцем, з питань, що належать до компетенції державної інспекції праці;

4) ставити роботодавцеві або працівникам підприємств, установ, організацій запитання, отримувати від них необхідні пояснення, звіти, матеріали, іншу інформацію про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень трудового законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

5) вносити власникам, роботодавцям або посадовим особам, уповноваженим діяти від імені роботодавця, керівникам органів, що здійснюють державний контроль за дотриманням трудового законодавства, обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушень трудового законодавства, причин і умов, які до них призводять, подання щодо відсторонення від виконання обов’язків винних у цих порушеннях посадових осіб або притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;

6) складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, а також у межах наданих повноважень розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення;

7) отримувати безоплатно від роботодавців, їх об’єднань, органів господарського управління, громадських організацій статистичні та інші звітні дані, інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання службових обов’язків;

8) на створення роботодавцем належних умов для проведення перевірки;

9) на допомогу правоохоронних органів щодо припинення незаконних дій роботодавця або посадових осіб, уповноважених діяти від імені роботодавця, та громадян, які перешкоджають виконувати їх службові обов’язки.

Державні інспектори праці, здійснюючи державний нагляд за дотриманням трудового законодавства, зобов’язані:

1) забезпечити об’єктивність та неупередженість проведення перевірки з питань, що належать до їх компетенції;

2) не розголошувати державну, комерційну та іншу захищену законом таємницю, яка стала їм відомою при виконанні службових обов’язків;

3) зберігати, крім передбачених законодавством випадків, конфіденційність джерел будь-якої інформації щодо недоліків або порушення трудового законодавства;

4) брати участь у роз’ясненні трудового законодавства, аналізувати практику його застосування.

Державні інспектори праці під час реалізації своїх прав і виконання службових обов’язків перебувають під захистом держави. У своїй діяльності державні інспектори праці незалежні, керуються виключно Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами.

Окремою статею регулюється порядок проведення перевірок органами державного нагляду за дотриманням трудового законодавства, а саме, передбачено, що державні інспектори праці перевіряють діяльність роботодавців незалежно від їх організаційно-правової форми, форми власності, видів діяльності, а також роботодавців — фізичних осіб та інших осіб, щодо яких є підстави вважати, що ці особи використовують найману чи примусову працю. Під час проведення перевірки державний інспектор праці повідомляє про це роботодавця або його представника, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди ефективності проведення такої перевірки.

Результати перевірок, проведених державними інспекторами праці, оформляються актом перевірки за зразком, який затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці. Один примірник акта надається роботодавцю або його представнику. У разі незгоди з фактами, викладеними в акті перевірки, роботодавець або його представник може подати особисто державному інспектору праці заперечення у дводенний строк з моменту отримання відповідного акта.

У разі виявлення порушення трудового законодавства, відображеного в акті перевірки, особа, яка його склала, зобов’язана винести припис про усунення такого порушення за зразком, який затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці. Припис підлягає виконанню в строки, встановлені особою, яка його винесла, з письмовим повідомленням цієї особи про результати усунення порушення трудового законодавства. У разі неповідомлення про результати виконання припису особа, яка його винесла, зобов’язана провести повторну перевірку.

І на кінець, в проекті Трудового кодексу, передбачається відповідальність за створення перешкод у діяльності державних інспекторів праці та відповідальність самих державних інспекторів праці.

ВИСНОВОК

Отже, важливе значення в забезпеченні конституційного права громадян на працю має нагляд і контроль за додержанням суб?ектами трудового права законодавства про працю, який виступає особливою правозастосувальною діяльністю спеціально уповноважених на те органів.

Оскільки на сьогоднішній день значно збільшилося число порушень трудових прав громадян, зокрема, почастішали випадки незаконного звільнення з роботи працівників, невчасної виплата заробітної плати, надання працівникам неоплачуваних відпусток, тому питання нагляду й контролю є й досить актуальним.

Нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства здійснюється в двох сферах регулювання суспільно-трудових відносин: сфері встановлення умов праці й сфері застосування встановлених умов праці. Підвищення в цей час ролі колективно-договірного й індивідуально-договірного регулювання трудових відносин посилює значення нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю при встановленні умов праці.

ЛІТЕРАТУРА

Конституція України // Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.-К.-1996.

Науково-практичний коментар до законодавства України про працю // Б.С. Стичинський, І.В.Зуб, В.Г.Ротань.- 4-те вид., допов. та переробл.- К.: Видавництво А.С.К., 2003.- 1024 с.

Кодекс України про адміністративні правопорушення, затверджений Законом від 07 грудня 1984 року № 8073-Х.

Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р./ ВВР. - 1992.- № 49.

ЗУ “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15.09.99 р. (Офіційний вісник України, 1999, № 38).

Баклан О. Контрольно-наглядова діяльність у сфері охорони праці: окремі питання // Право України. – 2000. - № 10. – ст. 69.

ЗП України. - 1996. -