обов'язків. ЇЇ, крім України, підписали Республіка Вірменія, Білорусія, Грузія, Казахстан, Молдова, Таджикистан, Узбекистан, Азербайджанська, Киргизька Республіка, Російська Федерація, Туркменистан.
Ця Угода поширює чинність на підприємства, установи, організації зазначених держав незалежно від форм власності.
Норми, які регулюють відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я працівнику, передбачені статтями 14, 15 Угоди між урядом Республіки
Білорусь, та урядом України про трудову діяльність і соціальний захист громадян Республіки Білорусь та України, які працюють за межами своїх держав, 1995 р.; с. 9 однойменної Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації, 1993р.; с.8 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Польща про взаємне працевлаштування працівників 1994р. До того ж, ст.14 Угоди з Республікою Білорусь, де зосереджено колізійні та більшість правових норм щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівникові, мають зворотню дію.
Норми багатосторонньої Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди поширюється на осіб, які раніше працювали на підприємствах, а в разі смерті - на осіб, що мають право на таке відшкодування. Ці особи повинні бути громадянами й мати постійне місце проживання на території будь-якої з держав учасників Угоди [16, 100].
Ці правила не поширюються на випадки відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок радіаційних катастроф, а також на ЧАЕС.
Відшкодування шкоди здійснюється за законодавством, яке поширюєть-ся на працівника в момент отримання ушкодження, професійного захворювання чи смерті. При цьому не має значення переїзд потерпілого на територію іншої договірної держави чи виявлення професійного захворювання на території іншої держави - учасниці Угоди. Роботодавець, який відповідає за заподіяну шкоду відшкодовує за нормами свого національного законодавства[18, 155].
Якщо особа, яка отримала професійне захворювання, працювала на тери-торії кількох держав і це могло викликати професійне захворювання,
відшкодування шкоди здійснюється роботодавцем держави, на території якої
востаннє виконувалася така робота.
На відміну від інших угод, зазначена передбачає колізійну прив'язку до Законодавства місця проживання особи в разі перегляду тяжкості трудового пошкодження чи професійного захворювання.
Проте у двосторонній угоді про трудову діяльність і соціальний захист громадян, укладеній з Республікою Білорось (п. "в" ч. 1 ст.14), однойменній - з Російською Федерацією ( п. "в" ч. 1 ст.9) зазначається, що в разі загострення захворювання відшкодування переглядається згідно з законодавством держави, за яким воно було призначено. Це положення не застосовується, якщо загострення захворювання пов'язане з трудовою діяльністю на підприємствах іншої договірної держави, яка могла призвести до професійного захворювання і під час якої працівника застосовувалося законодавство дій іншої держави.
У багатосторонній Угоді про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди закладено, що держави забезпечують в пріоритетному порядку вільне переведення й виплату грошових засобів працівникам або особам, які мають право на таке відшкодування, що постійно чи тимчасово перебувають на їхній території через банки та установи поштового зв'язку. В разі ліквідації підприємства, відповідального за шкоду, заподіяну працівником, та відсутності його правонаступника, державою, на території якої ліквідовано підприємство,
гарантується відшкодування шкоди цим працівникам відповідно до її національного законодавства.
Переведення грошових коштів на відшкодування шкоди здійснюється в порядку, встановленому міжурядовими угодами про переведення грошових засобів громадянам по соціально значимих неторгових платежах. Найчастіше ці операції здійснюються за рахунок працедавця. Призначені особам виплати сплачуються й після виходу держави з багатосторонньої Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди.
Відповідно до багатосторонньої Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди компетентними у справах про відшкодування шкоди є, за вибором потерпілого, суд договірної держави:
1) на території якої мала місце дія, що стала підставою вимоги про відшкодування шкоди, або
2) на території якої проживають особи, які мають право на відшкодування шкоди.
В Угоді про трудову діяльність і соціальний захист громадян, укладеної з Республікою Білорусь, зазначається також, що в разі втрати працездатності або смерті працівника внаслідок трудового каліцтва або ушкодження здоров'ям з вини роботодавця, останній оплачує дорожні витрати та в належних випадках -проїзд в обидва кінці для супроводжуючої особи (2.4 ст. 14). У разі смерті працівника роботодавець організує перевезення тіла та особистого майна померлого на територію держави виїзду, та всі пов'язані з цим витрати та інформує дипломатичне або консульське представництво цієї держави з наданням матеріалів щодо факту смерті ( ст. 15 Угоди з Республікою Білорусь, ст. 8 - з Республікою Польща про взаємне працевлаштування працівників 1994р.).
Роботодавець відшкодовує фактичні витрати на лікування і реабілітацію потерпілого згідно з актами (рахунками), поданими державними організаціями та установами охорони здоров'я соціального забезпечення держави, яка здійснює лікування й реабілітацію. Якщо права та обов'язки ліквідованого підприємства не переходять до правонаступника, воно зобов'язане капіталізувати і внести в органи іншої держави, що здійснюють фінансування
цих виплат, суми які підлягають виплаті на відшкодування шкоди (ч. 5 ст. 14 Угоди з Республікою Білорусь).
Висновок
Матеріальна відповідальність як один з видів юридичної відповідальності становить собою обов'язок однієї сторони трудового договору — працівника або власника (уповнова-женого ним органу) відшкодувати іншій стороні шкоду, за-подіяну внаслідок винного, протиправного невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків у встановлено-му законом розмірі й порядку.
Потрібно відмітити, що питання відшкодування матеріальної та моральної шкоди працівнику в Україні на сьогоднішній день не достатньо врегульоване чин-ним трудовим законодавством, а таму воно значною мірою потребує правової регламентації.
Також, не врегульовані нормами трудового права окремі випадки матеріальної відпові-дальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові, наприклад, у випадку матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподія-ну незабезпеченням збереження особистих