ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Принципи, як провідні ідеї та засади трудового права.

1.1. Процес становлення основних засад трудового права України.

1.2. Забезпечення та закріплення принципів трудового права України

Розділ 2. Єдність та диференціація як галузевий принцип в правовому регулюванні праці.

Розділ 3. Основні принципи трудового права України

3.1. Поняття і значення основних принципів трудового права.

3.2. Визначення і система принципів трудового права України.

Висновок

Список використаних джерел

Зміст

ВСТУП

Серед усіх соціально-економічних прав і свобод громадян першим у Конституції України названо право на працю, оскільки праця є джерелом особистого і суспільного багатства. Воно проголошене ст. 43 Конституції України, визнається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти на життя працею, яку людина вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Виходячи з цього можна зробити висновок, що кожній людині належить виключне право обрання праці, яка їй подобається, яка приносить задоволення, тому що саме тут людина реалізує свої творчі здібності і вміння. Переважна більшість громадян влаштовується на роботу шляхом укладення трудового договору як наймані працівники на підприємства, незалежно від їх форм власності.

Влаштування на роботу є одним з життєвих рішень, що доводиться приймати майже кожній людині хоча б один раз у житті. І від того, наскільки вибір роботи є вдалим, залежить зміст життя конкретної людини. Але це не означає, що проблема вибору професії та місця роботи носить особистий характер. У вирішенні цієї проблеми зацікавлене також: суспільство, оскільки чим повніше використовуються особливості та знання кожного працівника, тим вище ефективність праці, більше простору для подальшого розвитку особи. З другого боку чим швидше зайняті всі робочі місця здібними працівниками, тим вище суспільна продуктивність праці.

Відносини по застосуванню та використанню праці регулюються трудовим, цивільним, господарським, адміністративним, аграрним, кримінально-виконавчим, міжнародним приватним правом та правом соціального забезпечення.

Ось і в моїй курсовій роботі мова піде про загально-правову характеристику галузевих принципів трудового права та про правове регулювання праці.

Розділ 1. Принципи, як провідні ідеї та засади трудового права.

1.1. Процес становлення основних засад трудового права України.

У наш час трудове право в промислово розвинених краї-нах світу визнається однією з головних галузей права. І це зрозуміло, оскільки саме в сфері застосування праці, де ство-рюються матеріальні й духовні блага, знаходиться зона пере-плетіння життєво важливих інтересів різних соціальних груп, інтересів державних, суспільних і особистих, приватних. Від методів правового регулювання праці багато в чому зале-жить суспільний спокій і відчуття обопільного порозуміння між суб'єктами трудових правовідносин. Це сфера, в якій задіяно найбільше число членів суспільства. А тому вона за-слуговує на особливо пильну увагу держави.

Не випадково в Основних напрямах соціальної політи-ки на 1997 — 2000 роки, затверджених Указом Президента України від 18 жовтня 1997 р. №1166/97. Багато уваги приділено питанням ринку праці й зайнятості населення, реформування трудо-вих відносин, вдосконаленню системи оплати праці й дохо-дів населення.

Україна вступила на шлях ринкових перетворень. Нові суспільні відносини потребують нових моделей правового регулювання. Регулювання соціально-трудових відносин у нових умовах, необхідність забезпечення захисту трудових прав працівників вимагають прийняття нового Трудового кодексу України. У сучасний період відносини в сфері праці регулюються великою кількістю нормативно-правових актів. Не всі вони адекватно відображають ринкові процеси, які народжуються і переживають період свого становлення. Ос-таннім часом відмічається зростання порушень трудових прав громадян. Збільшилося число незаконних звільнень праців-ників, мають місце невчасна виплата заробітної плати і на-дання працюючим вимушених неоплачуваних відпусток. На багатьох підприємствах недержавної форми власності тру-дові відносини не оформлюються відповідно до законодав-ства. Працівники приймаються на роботу без укладення тру-дового договору та оформлення трудової книжки. Останнім часом ряд комерційних структур замість трудових договорів при прийнятті на роботу використовують цивільно-правові договори (договори підряду), які регламентуються гл. 28 Цивільного кодексу України. Внаслідок цього працівники позбавляються гарантій, передбачених законодавством про працю.

Є випадки укладення трудового договору, умови якого погіршують становище працівників порівняно із законодав-ством про працю, чим порушуються правила ст. 9 Кодексу законів про працю України. Наприклад, заздалегідь передба-чається необмежене право власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу (далі — власни-ка) звільняти працівника за підставами, не передбаченими законодавством. Непоодинокі випадки встановлення кабаль-них умов: звільнення з власного бажання за умови відпра-цювання певного терміну перед звільненням, продовження терміну попередження при звільненні, матеріальні санкції при звільненні з ініціативи працівника, можливість вільно-го переведення і переміщення працівника без його згоди. Досить часто працівникам недержавних підприємств нара-ховується явно занижена заробітна плата для того, щоб "схо-ватися" від податків. Усе більш звичною стає практика при-мушення працівників під страхом звільнення до заміни без-строкових договорів строковими або укладення контрактів при прийомі на роботу з будь-якими категоріями праців-ників на порушення правил. [2, 12]

Майже 15 тис. порушень законодавства про працю і зай-нятість виявлено в 1 півріччі правоохоронними органами України. Впродовж 1998 р. з ініціативи роботодавців майже 2,8 млн працівників (20% загальної чисельності) перебували у виму-шених відпустках; 2,1 млн осіб (16% загальної чисельності) працювали у режимі неповного робочого часу. За станом на 10 січня 1999 р. загальна сума боргу із заробітної плати ста-новила 6,5 млрд грн.; вчасно не одержали заробітну плату 10,8 млн осіб, або 71 % працівників, зайнятих в усіх галузях економіки; чисельність зареєстрованих незайнятих громадян на 1 січня 1999 р. у 1,5 раза перевищила минулорічний по-казник і досягла 1039,3