Повсюдне порушення прав працівників примушує їх до самозайнятості, до переміщення праці у тіньову економіку. Все це свідчить про усунення держави, що проголосила себе соціальною, від виконання свого конституційного обов'язку.[1, 5]

У даний час склалася ситуація, за якої, з одного боку, гарантії трудових прав, передбачені зако-нодавством, можуть бути реалізовані лише при умові нор-мально функціонуючої економіки, з другого — економіка не може бути відновлена без належного сучасного правового забезпечення трудових відносин.

В умовах становлення ринкових відносин в Україні на-зріла необхідність проведення радикальної реформи трудо-вого законодавства. В останні роки були внесені істотні зміни і доповнення до КЗпП, прийняті важливі законодавчі акти. Найближчим часом планується прийняття нових законів. Це не виключає необхідності розробки концепції розвитку тру-дового законодавства України в умовах формування ринко-вих відносин.

Перед наукою трудового права стоїть цілий комплекс но-вих проблем, породжених новими умовами суспільного роз-витку.

Проблема гармонізації трудового законодавства України з міжнародним правом.

Глобалізація світового господарства, уніфікація національних економік, потенційна взаємовигідність співпраці між державами, активні міграційні процеси, нарешті, тенденція до спільного розуміння різними державами змісту й обсягу соціальних прав людини примушують до пошуку спільних моделей у розв'язанні загальних проблем. Однією з найбільш загальних тенденцій розвитку зарубіжного трудового права є тенденція до конвергенції, до єдності й одноманітності в регулюванні найважливіших компонентів трудових відносин у всесвітньому масштабі. Чим вище буде рівень демократії і відкритість нашого суспільства, тим більше будуть виявля-тися загальні об'єктивні процеси в окремих державах, зокрема, в сфері застосування праці. Міжнародні норми здійснюють вплив на трудове законодавство України шляхом безпосе-реднього застосування міжнародних актів після їхньої рати-фікації Верховною Радою України; включення міжнародних норм у текст законів; врахування загальних принципів, перед-бачених міжнародними, актами, у законодавстві України. Як джерела права міжнародно-правові акти поділяються на акти всесвітнього співтовариства — акти ООН і МОП, акти ре-гіонального співтовариства (акти об'єднань держав Євро-пи), а також двосторонні й багатосторонні договори.

У час всесвітньої уваги до прав людини, визнання їх на національному і міжнародному рівнях, велике уніфікуюче значення мають конвенції і рекомендації Міжнародної Орга-нізації Праці (МОП). Діяльність МОП привела до створен-ня міжнародного трудового права, яке має незаперечний вплив на європейське трудове право. Україною ратифіковано 51 конвенцію МОП, а також передбачається ратифікація Кон-венції МОП №117 про основні цілі й норми соціальної полі-тики, Конвенції МОП №132 щодо оплачуваних відпусток та №140 про навчальні відпустки, Конвенції МОП №81 про інспекцію праці в промисловості та торгівлі, Конвенції МОП №150 про регулювання питань праці, Конвенції МОП №155 про безпеку, гігієну праці та виробниче середовище і деяких інших. Ратифіковані Конвенції МОП стають частиною націо-нального законодавства. Проте вони не доведені належним чином до відома населення, хоча це має бути обов'язково зроблено, оскільки такі акти визначають права та обов'язки громадян. Таким чином, зміст цих актів залишається невідо-мим широкому загалу, а відтак вони не виконуються; не ве-дуться наукові розробки щодо узгодження з ними норм КЗпП та інших законодавчих актів в галузі праці України.

Інтеграція України у європейські структури поставила нову проблему перед трудовим правом України.

Указом Президента України від 11 червня 1998 р. за-тверджено Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу, якою передбачено адаптацію важливих галузей зако-нодавства, визначених Угодою про партнерство та співробіт-ництво, підписаною між Україною і Європейським Союзом. Однією з таких галузей є трудове законодавство України, перед яким стоїть завдання його реформування і поступово-го приведення у відповідність із європейськими стандарта-ми трудових прав. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. №1496 затверджено Концепцію адап-тації законодавства України до законодавства Європейсько-го Союзу.

Гармонізація трудового права України із правом Євро-пейського Союзу має певні складнощі як загальнотеоретич-ного, так і галузевого характеру. [12, 98]

Природа європейського права досить складна, вона об-умовлена унікальністю співтовариств, які виникли як міжна-родні організації і продовжують еволюціонувати у напрям-ку федеративних або конфедеративних структур. Поняття "європейське право" охоплює собою інститути, котрі діють в межах Європи, а не тільки Співтовариств.

В першу чергу мова має йти про ЄС у національне законодавство України, а згодом і окре-мих правових норм. Загальні принципи права ЄС сформу-льовані Судом ЄС, серед них слід виділити принципи захисту основних прав людини; надання права на звернення до суду; юридичної ясності; захисту законних сподівань; недискримінації і рівності в поводженні, пропорцій-ності, забезпечення процедурних прав. Ці принципи передбачаються або випливають з регламентів, директив, рішень Ради Європи, Європейської Комісії, Європарламенту, Європейського Суду Правосуддя (ЄСП). Так, у справі Стаудер проти м. Ульма зроблено висновок, що "захист основних прав людини є ве-дучим принципом Співдружності і підлягає захисту з боку Суду". Пізніше у рішенні з іншої справи ЄСП знову заявив, "що основні права є невід'ємною частиною загальних принципів права, додер-жання яких він забезпечує; що забезпечуючи ці права, Суд є натхнений конституційними традиціями, загальними для держав-членів.

Стосовно сфери трудового законодавства важливим є визначити увесь комплекс прав людини щодо здійснення праці "за чужий рахунок", як сказано у Регламенті Ради №1612/68 від 15 жовтня 1968 р. "Про вільне пересування трудящих в межах Співтовариства". Тобто мова йде про най-ману працю. Регламент встановлює, що принцип неприпус-тимості дискримінації передбачає для трудящих — членів Співтовариства такі ж