ПЛАН
Вступ
Розділ 1. Загально-правова характеристика робочого часу.
1.1. Поняття та види робочого часу.
1.2. Режим робочого часу.
Розділ 2. Надурочна робота та облік робочого часу.
2.1. Надурочна робота та чергування.
2.2. Облік робочого часу.
Розділ 3. Поняття та види часу відпочинку.
Висновок.
Список використаних джерел.
Зміст.
ВСТУП
Правовий процес в Україні є важливим етапом розвитку державності по оновленню системи національного права. Одне з чільних місць в цій системі займає сукупність правових норм, що потребують оптимального правового регулювання трудових відносин , як базових, що всебічно охоплюють найширші сфери суспільного життя громадян і держави.
Прискорення суспільно-економічних змін і розвитку України як незалежної самостійної демократичної держави досягатиметься працею громадян. Мета побудови України як незалежної держави – забезпечення добробуту і достатку людини, достатнього гідного життєвого рівня всіх її громадян.
Загальна декларація прав людини (ст. 23), прийнята Генеральною асамблеєю Організації Об?єднаних Націй 10 грудня 1948 р., проголошує: “Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття”.
Права на працю та відпочинок закріплення і в основному Законі нашої держави – Конституції України і становлять важливий розділ чинного законодавства держави про захист законних прав та інтересів громадян.
В умовах переходу держави до ринкової економіки значно зростає роль правовового регулювання трудових відносин як основної ланки суспільних відносин. Саме через трудові відносини реалізується подолання соціально-економічної кризи та підвищення культурного життя народу України. Суспільна праця потребує відповідного рівня управління поведінкою.
Тому, я думаю, що саме чітке встановлення робочого часу, а відтак і часу відпочинку є важливим і актуальним питанням для нашої держави, яка інтегрується в європейську і світову спільноту. Важливим тут є якраз визначення, встановлення та законодавче закріплення робочого часу та часу відпочинку, а саме встановити їх так, щоб вони відповідали міжнародним вимогам і стандартам, не порушували основні права людини і громадянина, закладені у Конституції України
Розділ 1. Загально-правова характеристика робочого часу.
1.1. Поняття та види робочого часу.
Робочий час — це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої тру-дові обов'язки.
Конституція України в передбачає, що працівнико-ві гарантується встановлена законом тривалість робочого часу.[1, 32]
Тривалість робочого часу встановлюється як у централі-зованому порядку, так і на рівні локального регулювання. У сучасних умовах спостерігається тенденція до колективно-договірного та індивідуального (в рамках трудового догово-ру) регулювання тривалості робочого часу. Держава лише встановлює певну межу тривалості робочого часу, яка не може бути збільшена.
Робочий час поділяється на види, розрізняють нормаль-ний, скорочений і неповний робочий час. Так, відповідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Причому потрібно наголосити, що передбачені законодавцем гарантії відносно граничної тривалості робочого часу поши-рюються на найманих працівників підприємств усіх форм власності (ст. З КЗпП України). У колективних договорах або інших локальних актах можуть бути закріплені поло-ження про 40-годинний робочий тиждень, а також менші за тривалістю норми робочого часу на даному підприємстві, в установі, організації. [3, 52]
Норма робочого часу — це встановлена законом, колек-тивним або трудовим договором для даного працівника три-валість його робочого часу за певний календарний період — день, тиждень, місяць.
Робочий день — це тривалість робочого часу в годинах і хвилинах протягом доби. Робочий тиждень — це тривалість робочого часу протягом календарного тижня. Звичайно засто-совуються два види робочого тижня: 5-денний з двома ви-хідними днями і б-денний з одним вихідним днем. Рішення про введення 5- або 6-денного робочого тижня приймається власником спільно з профспілковим органом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за узго-дженням з місцевою радою. 40-годинна гранична норма робо-чого часу повинна дотримуватися при 5 і 6-денному робочо-му тижні. При б-денному робочому тижні тривалість робо-чого дня напередодні вихідного дня не може перевищувати 5 годин (ст. 53 КЗпП), а напередодні святкових і неробочих днів — скорочується на одну годину.
У більшості західних країн нормальна тривалість робо-чого часу також закріплюється в законах і колективних до-говорах, хоча у деяких країнах (Великобританії, Данії) для більшості працюючих — тільки у колективних договорах. При цьому для першої групи країн колективними догово-рами встановлена менша тривалість робочого часу порівня-но із законом. Найбільш поширеним стандартом на Заході є 40-годинний робочий тиждень за законодавством та 35 —40-годинний робочий тиждень за колективними договорами.
Скорочений робочий час встановлений у законодавстві: КЗпП, а також в інших нормативно-правових актах. Так, згідно із ст. 51 КЗпП для працівників, праця яких відбу-вається на роботах зі шкідливими умовами праці, встанов-люється скорочена тривалість робочого часу — від 24 до 36 годин на тиждень. Перелік таких робіт і тривалість робочого часу при їх виконанні передбачені Списком виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку і скорочений робочий день (Затверджений постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 25 жовтня 1974 р.), порядок застосування Спис-ку регулює інструкція, затверджена постановою Держком-праці СРСР і ВЦРПС 21.11.75 р. Потрібно звернути увагу на те, що відносно додаткових відпусток діє Список, затвердже-ний постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р., але відносно скороченого робочого часу акти Держ-компраці СРСР і ВЦРПС від 25 жовтня 1974 р. і 21 листопада 1975 р. продовжують діяти. Право на скорочений робочий день