На базі формальних громадських організацій часто вини-кають неформальні. Неформальні громадські організації мо-жуть бути як масовими, так і локальними. Іноді їх важко від-різнити від господарських об'єднань, кооперативів, хоча всім їм властиве соціальне спрямування, а також відсутність офі-ційної реєстрації та чіткої програми; незалежність від офіцій-них державних органів; діяльність на принципах самовряду-вання; нетипові програми й нетипова діяльність. До нефор-мальних організацій можна віднести, наприклад, різні аматорські об'єднання, клуби авторської та аматорської пісні, молодіжні організації, групи оздоровчо-духовних систем (подібно до послі-довників системи Порфирія Іванова).

Громадські організації та рухи мають різноманітні функції, їх можна поділити на дві групи: функції, що їх громадські організації та рухи виконують відносно системи влади в державі; функції, виконувані щодо інтересів членів цих організацій та рухів. У першій групі можна виокремити дві основні функції: опозиційну і творчу, що тісно взаємопов'язані. Діяльність громадських організацій та рухів утримує сучасні демократичні держави від надмірної централізації, відіграє вирішальну роль у тому, щоб держава поставала як оптимальна організація життєдіяльності суспільства. Із другої групи функцій, виконуваних громадськими організаціями та рухами щодо своїх членів, можна виокремити захисну й допоміжну. Громадські організації та рухи захищають своїх членів від державних структур. Це особливо важливо тоді, коли законодавчий демократичний процес перебуває у стадії форму-вання і коли існує негативна традиція невиконання законів і нешанобливого ставлення до особистості в державних структу-рах. Допоміжна функція виявляється в наданні громадськими організаціями та рухами через власні структури можливостей своїм членам вирішувати особисті проблеми.

Щоб розібратися в широкому спектрі громадських об'єднань, треба зупинитись на їхній типології. Насамперед, громадські організації та рухи можна поділити на традиційні та нові. До традиційних громадських організацій і рухів відносять: проф-спілкові, жіночі, молодіжні, економічні, освіти й культури, на-укові й науково-технічні, творчі, оборонні, спортивні, туристські та ін. До нових соціальних організацій і рухів належать: еколо-гічні; альтернативні; громадської ініціативи; національні.[8, 38]

Громадські організації та рухи можна класифікувати за інтересами чи діяльністю:

- за економічними інтересами, зокрема, можна вирізнити організації підприємців, що працюють за наймом, селян, пред-ставників вільних професій, кооперативи, споживчі спілки;

- за суспільно-політичними інтересами розрізняють ор-ганізації культурного, гуманітарного напрямів, релігійні;

- за методами діяльності та правового статусу: легальні та офіційні, напівлегальні та неформальні (наприклад, масонсь-ка ложа);

- за місцем діяльності, за місцем докладання сил у струк-турі політичної влади: лобі, самоврядні організації, які доби-ваються урядових дотацій;

- за видами діяльності: економічні, освіти й культури, наукові й науково-технічні, опікунські, охорони здоров'я, при-роди, національні, конфесійні, оборонні, спортивні й туристські.

В Україні станом на 1995 р. було зареєстровано майже 600 громадських організацій. Беручи за основу дещо інші критерії, їх можна класифікувати так:

- соціально усвідомлені: жіночі (Союз українок, Союз жінок України та ін.), молодіжні (Спілка українських студен-тів, Спілка незалежної української молоді та ін), економічні (Український союз промисловців і підприємців, Загальноукра-їнське об'єднання приватних підприємців та ін);

- ціннісно-орієнтовані: Товариство української мови Ім. Т.Г. Шевченка, «Просвіта», «Знання» та ін.;

- соціально ціннісні: Федерація профспілок України, На-ціональна конференція профспілок, Всеукраїнське об'єднання солідарності трудящих, профспілка «Єднання», Спілка офіце-рів України та ін.;

- асоціальні: мафіозні організації та подібні до них;

- політизовані організації: об'єднання «Нова Україна»,Конгрес національно-демократичних сил, Українська ліга хрис-тиянської молоді, Молодіжний рух України та ін.;

- політизовані опозиційні: Фронт трудящих України, Трудова Україна, Громадянський конгрес України, Всеукраїнський робітничий союз, Соціалістичний конгрес молоді України та ін.

Друга половина XX ст. ознаменувалася справжнім сплес-ком, потоком масових рухів. Від громадських організацій рухи відрізняються такими особливостями: відсутність чіткої орга-нізаційної структури; спільність інтересів громадян, що при-єднуються до рухів; наявність у них груп і течій неоднакових політичних поглядів, світогляду, вірувань; відсутність індиві-дуального членства.[10, 52]

Громадсько-політичні рухи можна поділити на дві великі групи: з чітко вираженим політичним змістом і з переважно загальнодемократичним змістом. Для політичних громадських рухів характерні такі риси: вони користуються політичними засобами; беруть участь у боротьбі за владу; беруть участь або справляють вплив на засоби здійснення влади.

Політичні рухи можна поділити на такі типи:

- рухи, які виникли на класовій основі, — робітничий, селянський, дрібнобуржуазний;

- рухи, які виникли на класоподібній основі, — інтелі-генції, військових, докласових елементів;

- міжкласові рухи — національно-визвольні, антифа-шистські й т. ін.;

- політичні рухи, які виражають ставлення до наявного політичного та економічного устрою, — консервативні, рефор-маторські, революційній контрреволюційні й т. ін.;

- політичні рухи, що відзначаються ступенем і формою їхньої організованості, високоорганізовані, слабоорганізовані, стихійні.

Громадські організації та рухи виконують важливу роль у політичній системі, в суспільно-політичному житті в цілому. Вони є своєрідною з'єднувальною ланкою між функціонуван-ням державних органів і відповідними діями населення краї-ни. Громадські об'єднання надають велику допомогу владним структурам у виконанні функцій управління. Громадські організації та рухи привертають увагу широких мас населення до гострих проблем, пропонують способи вирішення проблем, ви-магають від владних структур їх вирішення. Громадські об'єд-нання часто є здоровою альтернативою негативним процесам, виступають за вирішення соціальних, гуманітарних, національ-них, екологічних проблем, розгортають рух за здоровий спосіб життя. Громадські організації та рухи, виконуючи свої функції, сприяють розвиткові громадської активності та ініціативи ши-роких мас людей.

Висновок

Різноманітні політичні явища, що відбуваються в суспільстві, вза-ємопов'язані та становлять самодостатню цілісність. Означена властивість політичних явищ вкладається в поняття «політична система». Завдання політичної системи суспільства полягає в забезпеченні неперервності, взаємопов'язаності й координації діяльності різних політичних суб'єктів