Уявлення про політику з'явилися одночасно з виникнен-ням у суспільстві політичних поглядів. Поступово накопи-чувався і матеріал для теоретичних розробок. Останні мали місце ще у Стародавній Греції. Нові підходи до політики, на-магання сформулювати її загальні принципи й закономір-ності зустрічаються у Демокріта, софістів, Сократа та інших філософів. Платон розглядає політику як «царське мисте-цтво», опанувати яке можуть тільки філософи від народжен-ня, а не простий народ. Він вважав, що політична влада повинна забезпечити створення ідеального, або принаймні на-ближеного до такого суспільства і держави.

Арістотель прямо називав політику наукою, що мала у своїй основі справедливість; уявлення про цю науку ототож-нювалися в нього з рабовласницькою демократією. Поряд з цим політика як наука, за Арістотелем, була пов'язана з практикою політичного життя, вивченням досвіду різних міст-держав Стародавньої Греції. Усе це зумовило раціо-налістичний характер його політичного вчення, якому була притаманна інтеграція ідей справедливості й рівності, а та-кож таких понять, як «закон», «форми держави», «елементи держави».[16, 71]

Особливістю феодальної політичної думки й, відповідно, уявлень про політику, що виникли в середньовіччі, є їхній релігійний характер. Це зовсім не означає, що розвиток політичних учень тоді призупинився, - він лише набув релігійного забарвлення. З часів пізнього середньовіччя, коли у найбільш розвинутих країнах почали складатися капіталістичні відносини, з'явилися і перші ідеї буржуазної політичної теорії, а потім, крок за кроком, здійснювалося її подальше удосконалення.

З розвитком суспіль-ства відбувається і розвиток політики, оформлення її у цілісну політичну систему.

Оскільки політика пов'язана з управлінням державою і суспільством, вона завжди здійснюється з приводу влади і для досягнення влади. У загальному вигляді влада - це здатність одного суб'єкта нав'язувати свою волю іншим суб 'єктам Таким чином, влада - це авторитетна сила, на ос-нові якої здійснюються вольові відносини між людьми, в яких ті, хто має владу, визначають програму поведінки підвладних осіб. Інакше кажучи, це реальна можливість здійснення своєї волі у соціальному житті, що спирається на можливості нав'язування її іншим суб'єктам з допомогою різних методів, включаючи і примус.

З викладеного стає зрозумілим, що влада - це завжди дво-сторонні відносини, де воля носія влади здійснюється через підлеглість підвладного. У суспільстві влада - це необхід-ність, оскільки з її допомогою забезпечується нормальне функціонування всіх соціальних суб'єктів, вона забезпечує організованість і порядок, координує дії різних елементів держави і суспільства.

Владу можна класифікувати за різними підставами:

а) за сферою реалізації розрізняють економічну і політичну владу;

б) відповідно до суб'єктів, яким влада належить, її поділяють на державну, владу формальних і неформальних об'єднань тощо.

Політична влада - це здатність одного суб'єкта нав'язувати свою волю іншим суб'єктам у сфері управління справа-ми держави і суспільства.

Політична влада здійснюється виробленням і запрова-дженням у суспільну практику суб'єктами політичної систе-ми політичних програм, що відповідають їх уявленням про доцільне й ефективне управління суспільством.

Однією з форм прояву політичної влади є державна вла-да, тобто здатність одного суб'єкта нав'язувати свою во-лю іншим суб'єктам у сфері управління справами держави і суспільства шляхом використання можливостей держав-ного апарату.

Державна влада - це влада, що здійснюється тільки дер-жавою, з допомогою системи її органів, у тому числі тих, призначенням яких є застосування заходів державного при-мусу. Характерними для неї є суверенність, універсальність і здатність владно-примусового впливу на поведінку всіх людей та їх організацій, що забезпечується державно-право-вими методами.[8, 45]

Особливо слід підкреслити, що політична і державна вла-ди - поняття не тотожні. Розрізняють кілька аспектів їх співвідношення:

а) політична влада - явище більш широке, ніж влада державна;

б) політична влада тим ефективніша, чим більше її здійснення спирається на використання можливостей держави.

У деяких випадках, розглядаючи співвідношення по-літичної і державної влад, вказують ще й на те, що державна влада є основним компонентом політичної влади, її ядром. Таке твердження не має під собою достатніх підстав. Зви-чайно, державна влада завжди є владою політичною, до то-го ж такою, яка в основному, здійснюється державою як суб'єктом політичної системи, що володіє спеціальним апа-ратом управління і примусу. Але в умовах формування громадянського суспільства і правової держави, а тим біль-ше, в умовах їх реального функціонування найширші мож-ливості у здійсненні політичної влади мають бути надані громадянам, їх об'єднанням (політичним партіям і рухам), іншим недержавним структурам. Таким чином, за рахунок того, що в здійсненні політичної влади бере участь ширше коло суб'єктів, вона є більш широким явищем, ніж державна влада.

Розглядаючи це питання, не можна не спинитися на дуже важливому аспекті, що характеризує з якісного боку полі-тичну владу, а саме - на проблемі демократії. Демократія одна з найдавніших форм організації політичної влади, з трьома такими складовими: 1) народовладдя, верховенство народу як єдиного джерела влади в сучасному суспільстві; 2) рівноправність, що характеризує права і свободи людини і громадянина; 3) широкі та реальні права і свободи людини і громадянина. Демократія щодо політичної влади виступає як відповідний політичний порядок, система взаємних політичних обов'язків влади і народу.[9, 67]

2.2. Поняття та елементи політичної системи суспільства

Аналіз політичної системи дає змогу розкрити її структуру. Це внутрішня організація