З чого ж починається пізнання політичної системи, аналіз її структури? Насамперед з розчленування системи на елементи і визначення серед них центрального.

До структури політичної системи входять: політичні відносини, політичні інститути (організації), політичні і правові норми, політична свідомість і політична культура. Тільки в сукупності ці компоненти (підсистеми) можуть забезпечити політичну діяльність, функціонування політичного життя .

Політичні відносини — це відносини між соціальними групами, націями і народностями, між політичними інсти-тутами, між державою і громадянами з приводу влади у зв'язку з виробленням і здійсненням політики. Політичні відносини показують, яким чином соціальні суб'єкти мо-жуть здійснювати політичну діяльність через систему полі-тичних інститутів, норм і процедур, визначати засоби, ме-тоди, регламентувати цю діяльність. Звичайно, в процесі розвитку нові потреби на інтереси породжують потребу виходу за рамки існуючих норм, необхідність нових мето-дів і засобів діяльності. Обов'язковість цих змін повинна усвідомлюватися соціальними суб'єктами, повинні бути знайдені нові методи і засоби діяльності. Без цього не може здійснюватися докорінна перебудова політичних від-носин. Успіх перебудови політичного життя визначається тим, наскільки нові методи політичної діяльності, ство-рені колективним розумом, будуть втілені у життя, якою мірою під їх впливом оновиться діяльність інститутів по-літичної системи (держави, партій, громадських органі-зацій тощо).

Носієм, матеріальним субстратом політичної діяльності і політичних відносин виступають політичні інститути (ор-ганізації). Це держава, політичні партії, громадські ор-ганізації, рухи, об'єднання та ін. Через них соціальні суб'єкти здійснюють свою функцію суб'єкта політичної діяльності. Отже, політичні, інститути (організації) є під-системою політичної системи. Характерним для політич-ної організації є наявність органів, що відають її спра-вами. Складові частини політичної організації функціону-ють у певній послідовності, кожна із них посідає визначене місце, виконує певну функцію, має своє призначення, грає відповідну роль у політичному житті. Залежно від полі-тичного аспекту діяльності цих організацій і об'єднань їх умовно поділяють на: організації власне політичні, які прямо і безпосередньо здійснюють політичну владу. Це головне в їхній діяльності. Такими власне політичними ор-ганізаціями є держава і політичні партії; організації не власне політичні, діяльність яких, хоч і пов'язана зі здій-сненням політичної влади, але це тільки один із аспектів їх функціонування (профспілки, молодіжні організації та ін.); організації, які мають лише «політичне забарвлен-ня». Вони створюються для задоволення специфічних ін-тересів певних спільностей людей. В силу специфіки своїх функцій вони по суті не беруть участі в здійсненні політич-ної влади (наприклад, добровільні спортивні товариства і ін.). На нашу думку, до цієї політичної системи не вхо-дять ті суспільні формування, яким згідно зі встановленим порядком відмовлено у наданні офіційного статусу. Всі во-ни не беруть участі у формуванні і функціонуванні орга-нів влади, хоч і претендують на політичний вплив.

Невід'ємним компонентом будь-якої політичної системи є політичні і правові норми. Вони становлять її нормативну основу. Будучи виробленими в процесі суспільно-політичної практики, вони регулюють політичні відносини. До провідних політичних норм належать державні норми, головним чином правові, а також ті, які мають юридичну обов'язковість (закріплені в Конституції перспективні цілі); норми громадських організацій, трудових колекти-вів, кооперативів, які організовують їх внутрішнє життя; норми громадських організацій, що стосуються їх взаємо-відносин з іншими організаціями — державними, пар-тійними, громадськими; звичаї, традиції політичного життя.[13, 104]

У системі нормативного регулювання політичних від-носин важлива роль відводиться правовим нормам. По-літика і право нерозривно пов'язані між собою. Але право є не тільки вираженням політики, закріпленням її. Воно активно впливає на політичну діяльність, ніби зливається з нею. Нормативний характер права характеризується тим, що воно виступає як рівне суспільне мірило щодо всіх громадян суспільства, його інститутів. Отже, правові норми — це загальнообов'язкові правила поведінки, вста-новлені державою з метою регулювання суспільних від-носин, забезпечені всією її силою, в тому числі примусо-вою. Система правових норм не тільки може впливати на політичні відносини в напрямі їх зміцнення й розвитку, а й чинити певний деструктивний вплив. Це залежить від того, наскільки політичним відносинам, які постійно розви-ваються, відповідає система правових норм, що склалася.

До політичної системи суспільства входить як підсис-тема також політична свідомість, політична культура — її духовні компоненти. Політична свідомість включає в себе ідеї, теорії, погляди, уявлення, почуття, традиції, що є відображенням політики і політичних відносин. Зміст політичної свідомості виявляється у формі політичної ді-яльності, зокрема діяльності політичних інститутів, класів, партій, масових організацій, рухів. Важливою умовою функціонування політичної системи є розвиток політичної і правової культури.

Процес розвитку політичних систем відбувається за певними закономірностями. Насамперед це закономірність рівноваги. Розвиток можна розглядати як єдність перерв-них і безперервних рухів. Тому політична система пере-буває у постійному русі у зв'язку з економічними, еколо-гічними змінами. Для успішного функціонування система вимагає певної врівноваженості підсистем, прийняття рі-шень, які б враховували інтереси більшості. Ці рішення є певним компромісом. Важливою закономірністю розвитку політичної системи є закономірність маятника. Вона полягає в тому, що будь-яка система, виведена з оптимальної рівноваги в бік домінації авторитаризму чи демократизації, неодмінно спочатку переходить у свою протилежність. Якщо період авторитарної диктатури містився в рамках одного чи двох поколінь, то стільки ж або и більше часу потрібно, щоб позбутися негативних наслідків.[2, 74]

Функції політичної системи визначають її структуру і процес дії. їх реалізація підпорядкована головному — забезпеченню стійкості сус-пільства і його розвитку. Основними функціями політич-ної системи є визначення цілей