можуть приймати свої акти-статути, програми, поточні рішення, але ці документи мають лише внутрішнє значення, поширюються тільки серед їх членів, доводяться до реалізації організаційними засоба-ми партії та виховною роботою;[14, 132]
має постійний професійний апарат для здійснення управ-ління суспільством, у якому працюють спеціально підготовлені для такої діяльності кадри — державні службовці. Для їх професійно-го навчання та підготовки функціонує розгалужена система підго-товки та підвищення кваліфікації працівників державного апара-ту. Статус державних службовців і питання проходження ними служби в державних органах регулюються спеціальним законо-давством;
володіє монополією на легальне застосування насилля, яке здійснюється за допомогою збройних сил та інших «матеріальних придатків влади» — установ для утримання засуджених тощо. На цю обставину яскраво вказував відомий німецький соціолог XX століття М. Вебер, який зазначав, що не може існувати соціо-логічного визначення держави через її функції чи напрями діяль-ності, оскільки вона може займатися різноманітною діяльністю відповідно до обставин, що склалися в конкретно-історичній ситу-ації, але завжди за будь-яких обставин і в будь-які часи держава володіє монополією на насилля, застосування примусових заходів.
Тому жодна політична партія не може претендувати на створення власних збройних формувань, застосовувати до своїх членів чи інших осіб заходи примусового характеру. Зокрема, Освоєння політичними партіями чи іншими об'єднаннями громадян повноважень на утворення воєнізованих формувань забо-роняється Конституцією України і переслідується законом.
Висновок
Отже, базовим елементом політичної системи суспіль-ства виступає держава як особлива організація політичної влади. Однак бувають періоди у розвитку суспільства, ко-ли через ті чи інші причини деформуються відносини між державою і суспільством у цілому. Причиною деформацій може бути тотальне одержавлення всіх видів суспільної життєдіяльності. Наприклад, у колишньому СРСР Це від-бувалося в умовах насильної експропріації державою ос-новної маси засобів виробництва. Розвиток суспільних від-носин був повністю підпорядкований політичній владі. З'явилося етакратичне суспільство (від фр. еtrах — держа-ва; політика, яка полягає в активному втручанні держави в економіку та інші сфери життя суспільства), що призве-ло до бюрократизації суспільного життя. Назріла необхід-ність перегляду тієї концепції співвідношення держави і суспільства, яка склалася у зрілому вигляді ще в період сталінізму, відновлення в теорії і практиці примату су-спільства над державою. Деетатизація — необхідна умова сучасної модернізації нашого суспільства. її фундаментом повинна стати перебудова централізованого державного управління суспільством в напрямі його демократизації і раціоналізації, розширення сфери суспільного управління і самоуправління, розвиток громадських форм управління всередині державних органів тощо.
Держава виступає офіційним представником усього су-спільства. Від її імені приймаються владні рішення, обо-в'язкові для суспільства. Тому справжнім «виходом» си-стеми є не рішення політичної системи в цілому, а, як пра-вило, державно оформлені рішення. Рішення, обов'язкові для суспільства в цілому, можуть виступати лише як рі-шення держави — офіційного представника суспільства, носія влади, що поширюється на всіх членів суспільства. І вони тим більше обов'язкові для суспільства, легімізовані, чим більше держава віддзеркалює справді загально-національні інтереси.
Список використаних джерел
1. Конституція України. Харків.: ПП «ІНГВІНІ», 2005, 56 с.
2. Байтин М.І. Держава і політична влада. - Харків, 1998, 210 с.
3. В.О. Котюк. Основи держави і права. – К., Вентурі, 1998, 314 с.
4. Гаджієв К.С. Введення в політичну науку. - М., 1997,126 с.
5. Грушевський М. Історія України-Руси. - Т. 1-8.-К., 1991-1996, 854 с.
6. Гусарєв С.Д. Теорія держави та права. Альбом схем. - К., 2001, 85 с.
7. Загальна теорія держави і права / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина.- Харків.: Право, 2002, 417 с.
8. Кельман М.С. Теорія держави. – Львів, 1997, 154 с.
9. Кельман М.С., Марушин О.Г. Загальна теорія держави і права. Підручник. – К., Кондор, 2002, 330 с.
10. Кравчук М.В. Теорія держави і права. – Тернопіль, Карт-Бланш, 2002, 226 с.
11. М.І. Приступа, М.П. Олійник. Основи держави і права. – Хмельницький,
Поділля, 2000, 125 с.
12. Основи держави і права України / За ред. І.Б. Усенко. – К., 1993, 186 с.
13. Основи теорії політичної системи. - Одеса, 1993, 142 с.
14. Політологія./ За ред. О.І. Семківа. – Львів, Світ, 1993, 540 с.
15. Рабинович П.М. Основи загальної теорії держави та права. - К., 2001,173 с.
16. Сорос Дж. Утвердження демократії. - К., 1994, 196 с.
17. Теорія держави і права. / Навч. посібник. – К.: Юрінком-Інтер, 2001, 234 с.
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………….. 3
Розділ 1. Загальна характеристика правової держави……………………………. 4
1.1. Поняття та ознаки правової держави……………………………………….. 4
Розділ 2. Держава у політичній системі суспільства. ……………………………... 10
2.1. Поняття політичної та державної влад. Їх співвідношення……………….. 10
2.2. Поняття та елементи політичної системи суспільства……………………. 13
2.3. Місце і роль держави у політичній системі суспільства………………….. 16
Розділ 3. Зв’язок держави з іншими суб’єктами політичної системи
суспільства……………………………………………………………………………… 24
Висновок…………………………………………………………………….. 26
Список використаних джерел……………………………………………. 27