їх аналізом. Поняття, як логічна форма, має певні логічні зв'язки, що містять зв'язки елементів власного змісту, зміст даного поняття з його обсягом і з іншими поняттями. Ознаки змісту складають певну поня-тійну єдність.
Поняття є синтетичною формою мислення і складніше за суджен-ня і умовивід. Поняття — це скорочені судження. Тому при інтерпре-тації відбувається процес навпаки — розгортання його до детальних суджень. При цьому відбуваються аналіз і синтез поняття, співвідно-шення його з іншими поняттями, операції, індукції, умовивід.
5.
Висновки за аналогією. Аналогія може виступати не тільки як засіб застосування правових норм при прогалині в праві, а й як прийом тлу-мачення. Інтерпретатору надається право розширити певні ознаки і фак-ти. Наприклад, в законодавстві дається перелік подій стихійного лиха: заноси, землетруси, повені та ін. У цьому випадку перелік стихійних подій можна доповнити, якщо вони виникли в житгі і не зазначені в статті нормативного акту. Тобто провести аналогію в процесі тлумачення.
6.
Висновки від протилежного. Це правило побудоване за логічним законом протиріччя. Наприклад, два протилежних судження не можуть бути істинними, одне із них обов'язково буде неправильним. Інтерп-ретатор повинен з'ясувати й усунути неправильне судження.
7.
Використовується такий прийом, як доведення до абсурду. На-приклад, при аналізі поняття «джерело підвищеної небезпеки» можна визнати таким не тільки автомобіль, а й велосипед, гужовий транспорт. Уданому випадку помилковість тези доказується шляхом доведення її до абсурду.
Систематичний спосіб тлумачення. Цей спосіб обумовлено самою системою права. Системність обумовлює з'ясування змісту конкрет-них норм шляхом зіставлення їх з іншими нормами. Норми права не існують незалежно одна від другої, тому для глибокого і всебічного з'я-сування змісту норми недостатньо її внутрішнього аналізу, а потрібне дослідження її змісту, зв'язків з іншими нормами. Наприклад, нам по-трібно розтлумачити норму права, яка міститься в ч. 2 ст. 296 КК Ук-раїни. Читаємо: «Ті самі дії, вчинені групою осіб». Виникає питання, які ж це «ті самі дії»? Звернемося до ч. І цієї ж статті КК України. В ній вказано на них. Йдеться про хуліганство, тобто грубе порушення гро-мадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супро-воджується зухвалістю чи винятковим цинізмом. Для того, щоб відок-ремити хуліганство, яке карається в кримінальному порядку, від дрібного хуліганства, яке карається в адміністративному порядку, слід зіставити ст. 296 КК України і Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про посилення відповідальності за хуліганство», яка визна-чає дії, що складають дрібне хуліганство.[6, 121]
Для з'ясування змісту ст. 296 КК України стосовно суб'єкта хулі-ганства потрібно звернутись до ст. 22 КК України, де зазначено, що суб'єктом хуліганства є особа, яка досягла 14-ти років. Як бачимо, такий спосіб найбільш повно проявляється при зіставленні норм загальної частини галузі права з особливою частиною.
Історико-політичний спосіб тлумачення. За допомогою цього спо-собу ми встановлюємо зміст норми права, виходячи із соціально-еко-номічних і політичних умов прийняття нормативно-правових актів. При цьому інтерпретатор посилається на факти, пов'язані з історією виникнення норм, які підлягають тлумаченню. Таке тлумачення не-обхідне в умовах, коли закони застаріли і не відображають об'єктивних умов часу їх застосування. Цей спосіб тлумачення дозволяє аналізува-ти різні джерела, що знаходяться за межами права: матеріали обгово-рення і прийняття проектів нормативних актів, початкові проекти, матеріали всенародного обговорення, різні виступи, думки тощо.
Історико-політичний спосіб тлумачення дозволяє виявити такі правові норми, які хоч і формально не скасовані, але фактично вже не діють, тобто відсутні ті суспільні відносини, які регулювала норма.
Все це сприяє більш точному встановленню змісту правової норми.
Телеологічне (цільове)— виражається в аналізі суті правової норми шляхом з'ясування її мети.
Спеціально-юридичне тлумачення — з'ясування змісту норми, яка містить юридичну термінологію, розуміння конструкції норми з точки зору юридичної науки, техніки, практики. Таке тлумачення перед-бачає дослідження техніко-юридичних засобів і прийомів виразу волі законодавця. Воно розкриває зміст юридичних термінів, конструкцій тощо. Це обумовлено тим, що в сфері законодавчої стилістики існує своя «мова» законів як особливий стиль викладення. Перш за все це терміни і конструкції, специфічні для законотворчості. Тому, щоб правильно здійснити правову кваліфікацію обставин справи, дати їм юридичну оцінку, необхідно розкрити своєрідність «мови» законів, тобто з'ясувати зміст власне юридичних понять, категорій, конст-рукцій.
Цей спосіб обумовлений і тим, що наука може формулювати нові юридичні поняття і категорії, що використовуються законодавцем. Інтерпретатор вимушений звертатися до наукових джерел, де знахо-дить готовий аналіз тих чи інших термінів норм права, оціночних по-нять (тяжкі наслідки, неустойка, штраф та ін.), що впливають на прак-тику рішень конкретних справ.[7, 428]
В процесі тлумачення правових норм можуть враховуватись логіко-семантичні форми результату тлумачення: критерії істинності й правильності результатів тлумачення; обсяг тлумачення; обов'язковість тлумачення та інші питання.
Розділ 3. Види та функції тлумачення правових норм.
3.1. Види тлумачення правових норм.
В залежності від тих або інших критеріїв розрізняють такі види тлу-мачення правових норм: тлумачення за суб'єктами та за обсягом.
Тлумачення за суб'єктами. Діяльність щодо роз'яснення норм пра-ва — друга сторона процесу тлумачення. В залежності від юридичних наслідків, до яких призводить роз'яснення, розрізняють: офіційне і нео-фіційне тлумачення.
Офіційне тлумачення дається уповноваженими на те суб'єктами — державними органами, посадовими особами і закріплюється в спеці-альному акті, що має загальнообов'язковий характер для всіх суб'єктів, які реалізують ці норми права.
Офіційне тлумачення правових норм за характером і юридичними наслідками поділяється на два види — нормативне (загальне) і казуальне (індивідуальне).
Нормативне (загальне) тлумачення не призводить до створення но-вих правових норм, воно лише з'ясовує і роз'яснює зміст існуючих. Суть його полягає втому, що