для забезпечення єдності та ефективності правозастосовчої практи-ки. Таким є, наприклад, роз'яснення Центральної виборчої комісії щодо порядку застосування норм закону про вибори.
5.
Сигналізаційна функція. Тлумачення нормативних актів дозво-ляє виявити їх недоліки технічного й юридичного характеру. Це є «сиг-налом» про необхідність удосконалення норм.
У кінцевому рахунку тлумачення як юридична діяльність є запо-рукою забезпечення законності і підвищення ефективності правового регулювання. В сучасних умовах його актуальність значно зросла. Це пояснюється тим, що в останні роки українське законодавство грунтовно оновилось, в ньому з'явилися нові норми і навіть галузі права (наприклад, екологічне, космічне право). Правотворчість сьогодні здійснюється на інших принципах, застосовуються нові юридичні тер-міни і конструкції, цілком інший тип регулювання. В законодавчій практиці все ширше використовується зарубіжний досвід. В цих умо-вах тлумачення і повинно відігравати свою місію як важливий інстру-мент пізнання, реалізації і удосконалення права.
Інтерпретаційні акти, щоб отримати обов'язковий характер, резуль-тати офіційного тлумачення повинні бути формально закріплені. Для цього існують інтерпретацій ні акти (акти тлумачення), які можна виз-начити я к правові акти компетентних державних органів, що вміщують результати офіційного тлумачення.[15, 78]
В першу чергу слід відзначити, що дані акти є правовими. Вони видаються компетентними державними органами і мають обов'язко-вий характер, формально закріплені, їх реалізація забезпечується дер-жавою. В цьому полягає їх схожість з іншими правовими актами (нор-мативними і казуальними). За іншими ознаками інтерпретаційні акти суттєво відрізняються від нормативних і правозастосовчих.
1.
Інтерпретаційні — правові акти, що мають нормативний харак-тер, є загальнообов'язковими для всіх суб'єктів суспільних відносин, оскільки вони виходять від імені держави. Акти казуального тлумачен-ня мають обов'язковий характер тільки для даної конкретної ситуації або справи.
2.
Ці акти мають певну форму, як і інші правові акти: постанови, укази, накази, положення, інструкції.
3.
Такі акти мають певну систему й ієрархічність. Вони мають різну юридичну силу, яка визначається юридичною силою суб'єктів їх видання.
4.
Ці акти не замінюють нормативно-правових актів, а є лише до-поміжними правовими актами, спрямованими на розуміння змісту норм права при їх застосуванні.
5.
Такі акти діють на протязі часу дії нормативно-правових актів. Вони можуть скасовуватись і змінюватись залежно від конкретних си-туацій, в тому числі без зміни нормативно-правових актів.
6.
Інтерпретаційно-правові акти мають письмову форму виразу і публікуються в офіційних джерелах. Наприклад, інтерпретаційні акти Верховного Суду України видаються в формі постанов Пленуму Вер-ховного Суду і публікуються в «Бюлетенях Верховного Суду України». Конституційний Суд видає свої акти в формі висновків та рішень, що публікуються у «Віснику Конституційного Суду України».
Інтерпретаційні акти можна класифікувати за різними критерія-ми:
1. За юридичною значимістю розрізняють акти нормативного тлу-мачення і казуального.
Акти нормативного тлумачення поширюють свою дію на невизначене коло суб'єктів і розраховані на застосування кожний раз, коли реалізується норма, що тлумачиться. В цьому розумінні вони носять загальнообов'язковий характер.
Казуальні акти відносяться до конкретного випадку і стосуються конкретних осіб; з цієї точки зору їх можна назвати індивідуальними.
2.
За суб'єктами їх прийняття можуть бути: акти тлумачення зако-нодавчих, виконавчих, судових органів влади.
3.
В залежності від того, хто видав акт тлумачення і нормативно-правовий акт, вони можуть бути аутентичними та легальними. Якщо акт приймає і дає тлумачення один і той самий суб'єкт, тоді це аутентичне (авторське) тлумачення.
Якщо норму права тлумачить суб'єкт, який на це уповноважений і якому це право делеговано (дозволено) законом (наприклад, Консти-туційний Суд України дає офіційне тлумачення Конституції України), це легальне тлумачення.
4.
За галузевою приналежністю норми, яка тлумачиться, розрізня-ються акти тлумачення кримінального, конституційного, адміністра-тивного, цивільного права тощо.
5.
Залежно від сфери дії акти тлумачення можуть діяти на території всієї держави і мати локальний характер.
Все сказане дозволяє зробити висновок, що тлумачення права і його результати відіграють важливу роль в правореалізаційному процесі. Воно завершує процес правового регулювання суспільних відносин і робить правові норми готовими до реалізації різними суб'єктами.
Висновок
Необхідність тлумачення норм права обумовлена тим, що норми права взаємопов'язані. Це означає, що норми права діють не ізольовано одна від одної, а в певній системі. Вони регулюють певну систему однорідних суспільних відносин, якщо брати певні правові інститути. Тлумачення норм права обумовлено двома факторами:
По-перше, необхідністю і потребами правозастосувальної діяльності державних і інших суб'єктів суспільних відносин;
По-друге, потребами навчального процесу в юридичних вузах і юридичною наукою, яка аналізує і узагальнює правові поняття.
В процесі тлумачення нормативно-правових актів встановлюється значення нормативних приписів, основна мета, ціль і соціальна направленість, місце в системі правового регулювання.
Тлумачення права служить правильному, точному і однозначному розумінню і застосуванню нормативно-правових актів, що в свою чергу впливає на стан законності і право-орядку. Тлумачення не повинно вносити поправок в діючі нормативно-правові акти. Воно не повинно підміняти правотворчий процес.
В юридичній науці склалось три підходи до розуміння і визначення тлумачення правових норм. По-перше, тлумачення — це є з'ясування значення і змісту правових норм для себе; по-друге, це є роз'яснення правових норм для інших; по-третє, це є одночасний процес — з'ясувати і роз'яснити зміст і значення правових норм, понять і термінів як для себе, так і для інших2.
Тлумачення норм права може бути виражено в усній і письмовій формі. Воно може мати офіційний і неофіційний характер. Офіційний характер має таке тлумачення, яке дається офіційними державними органами і виражається в спеціаль-них актах тлумачення. Наприклад, Постанови Пленуму Вер-ховного Суду України в кримінальних та цивільних справах.
Таким чином, тлумачення правових норм — це спеціальна діяльність офіційних і неофіційних суб'єктів суспільних відносин, яка направлена на з'ясування і роз'яснення змісту і значення нормативно-правових актів, понять, термінів і може