У діяльнісній структурі влада виступає здебільшого у формі рішень правового, економічного чи духовного порядку, які лежать в основі управлінської діяльності. Відмінність управління і керівництва в даному випадку значення не має, тим більше, що існує досить перекон-лива думка, ніби керівництво — форма управління, спря-мована на організацію поведінки людських колективів, хоч і ця організація виходить за рамки традиційно прий-нятих об'єктів і ситуацій.

Управління як владне явище включає в себе основний потенціал влади, хоча і не зводиться до нього. Існує не владне управління і не управлінська влада. І все ж вла-да як волевиявлення прагне до організації поведінки об'єкта, насамперед відповідно до його (об'єкта) потен-ціалу. Управління тим ефективніше, чим точніше в його рішеннях вирахуваний потенціал об'єкта, середовища, в якому цей потенціал може оптимально проявитися. В та-кому вигляді управління потребує владного оформлення дедалі менше і менше, хоч існують відносини, управлін-ське вторгнення в які повинно супроводжуватися владни-ми акціями, особливо в армії, де владне управління ви-ступає не тільки, а часто-густо навіть не стільки як на-сильство, а як форма відповідальності за певну управ-лінську акцію (команду). В інших ділянках суспільної життєдіяльності владне оформлення управлінських актів може бути також зумовлене необхідністю точного вста-новлення відповідальності суб'єкта управління (влади) за прийняті рішення. Безперечно, управління через владу є більш широкою формою організації поведінки об'єкта, насильницької в тому числі, хоча насильство це може бути саме як засіб організації поведінки об'єкта, а не відверто пануючого насильства, викликаного відносинами економічного чи політичного порядку.

Висновок

Відтоді як влада перетворилась у відносно відверте явище, її джерела, характер, форма, міра впливу на суспільне життя стали постійною проблемою суспільної свідомості, а згодом і спеціальних наук. Політологія, соціологія політики, теорія держави приділяли і приділяють владі значну увагу.

У сучасному світі що прагне до політичного звільнення від усіх форм традиційного гніту, значно загострилася проблема влади, в якій багато хто вбачає одну із основних сторін тривалого політично нерівного становища різ-них соціальних підструктур суспільства. Силою влади, її авторитету здійснюють-ся найбільш значні політичні акції як демократичного, так і антинародного характеру, загострюються чи послаб-люються соціальна напруженість, конфронтаційні ситуації — однаково і в середині країн, і в міжнародних відносинах. Масові, групові та індивідуальні політичні виступи також скеровані проти влади. Економічні, со-ціальні і культурні проблеми пов'язуються зі станом влади, рівнем її організації, політичними програмами і реальною поведінкою людей, наділених владою. Причому все це відбувається практично поза зв'язком із сутністю влади, демократичними чи недемократичними джерелами її створення.

Отже, нормативний напрям у теорії влади зосередже-ний навколо проблем її реального функціонування і ор-ганізаційно-політичних факторів реалізації. Цей напрям не безперспективний, оскільки дає змогу поширити компетен-цію в трактуванні можливих варіантів формування і реа-лізації влади, які існують у будь-якій системі влади. Емпіричний нап-рям у теоретичному аналізі влади характеризується на-самперед прагненням дослідників до безпосереднього практичного результату, до вироблення таких рекоменда-цій, які б не тільки увійшли в структуру новітніх теорій влади, а й використовувалися практично владою для ор-ганізації власної діяльності.

Викладене дає підставу для висновку, що влада має багатоструктурний зміст, відображає практично всі сторони суспільних відносин, буду-чи водночас їх елементом. Влада і відносини влади істо-рично тим ефективніші, чим більший потенціал загально-людських цінностей у них міститься.

Список використаних джерел

1. Конституція України. К.: Велес., 2005., 58 с.

2. Загальна теорія держави і права / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина.- Х.: Право, 2002, 524 с.

3. Михайленко О. Основи держави і права.-К.: Феміна, 1995, 150 с.

4. Молдован В.В. Мелещенко В.Ф. Конституційне право: опорні конспекти. Навч. посіб. для студентів юридичних вузів та факультетів.- К.: Юмана, 1996, 604 с.

5. Основи держави і права України / За ред. І.Б. Усенко. – К., 1993, 271 с.

6. Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави і права.- К.,1993, 160 с.

7. Байтин М.І. Держава і політична влада. - Харків, 1998, 210 с.

8. В.О. Котюк. Основи держави і права. – К., Вентурі, 1998, 314 с.

9. Гусарєв С.Д. Теорія держави та права. Альбом схем. - К., 2001, 85 с.

10. Кельман М.С. Теорія держави. – Львів, 1997, 154 с.

11. Кельман М.С., Марушин О.Г. Загальна теорія держави і права. Підручник. – К., Кондор, 2002, 330 с.

12. Кравчук М.В. Теорія держави і права. – Тернопіль, Карт-Бланш, 2002, 226 с.

13. М.І. Приступа, М.П. Олійник. Основи держави і права. – Хмельницький,

Поділля, 2000, 125 с.

14. Теорія держави і права. / Навч. посібник. – К.: Юрінком-Інтер, 2001, 234 c.

15. Політологія./ За ред. О.І. Семківа. – Львів, Світ, 1993, 540 с.

16. В.М. Піча, Н.М. Хома. Політологія. Навчальний посібник. – К., 2001, 343 с.

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………. 3

Розділ 1. Поняття та різновиди права…………………………………… 4

1.1. Походження права……………………………………………….. 4

1.2. Поняття і різні прояви права………………………………………. 9

1.3. Різновиди права………………………………………………….. 14

Розділ 2. Форми здійснення права……………………………………….. 18

2.1. Поняття реалізації правових норм………………………………... 18

2.2. Значення і форми реалізації права…………………………………. 21

Розділ 3. Влада та правоутворення. Вплив влади та

формування права………………………………………………………… 23

3.1. Загальна характеристика правотворчості……………………………. 23

3.2. Вплив влади на формування права……………………………... 28

Висновок………………………………………………………….. 32

Список використаних джерел…………………………………. 33