- називають "незакінчений злочин", і вони є його видами.
Підставою для кримінальної відповідальності за незакінчений злочин є склад злочину (ч. 1 ст. 2 КК України). При готу-ванні до злочину та замаху на злочин наявний склад - відпо-відно склад готування до злочину чи склад замаху на злочин, що відображається в кваліфікації через вказівку на статтю про відповідальність за готування до злочину чи замах на зло-чин і статтю Особливої частини КК, яка передбачає відпо-відальність за закінчений злочин.
Порівняно із закінченим злочином, незакінчений за харак-тером вчинених дій і моментом їх припинення має особливості та відмінності, а отже і особливості відповідальності. Добро-вільна відмова від злочину можлива лише при незакінченому злочинові (ст. 17 КК України), бо тільки в цьому випадку особа може ліквідувати (припинити) створену нею небезпеку спричинен-ня шкоди об'єктові. Причини, з яких злочин не було доведено до кінця, повинні бути виявлені та вказані у вироку суду. Вони можуть бути різноманітними, але в усіх випадках не залежать від волі винного та свідчать про те, чому не вдалося завершити злочин. Наприклад, недосвідченість, невміння, нерішучість, недостатня наполегливість (суб'єктивні причини) чи опір потерпі-лого, затримання винного, втручання об'єктивно випадкових обставин, які не дали змоги довести злочинний намір до кінця (об'єктивні причини).
Наприклад, П. 23 жовтня 2003 р. близько 5 год, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, зайшов на територію, прилеглу до будинку по вул. Я. Мудрого, 26 в м. Ковель, яка не огороджена та не охороня-ється, таємно викрав, знявши з мотузки для сушіння білизни, одяг, а саме: жіночий светр вартістю 50 грн., належний М., та джинси вартістю 60 грн., належні К., однак не зміг довести свій злочинний намір до кінця з незалежних від його волі причин, оскільки безпосе-редньо на місці крадіжки був виявлений сторонньою особою та затриманий з викраденим. Своїми умисними діями П. скоїв закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, тобто крадіжку, що не була закінчена з причин, які не залежали від його волі, а саме вчинив злочин, передбачений ч. 2. ст. 15 - ч.1 ст.185 КК України. Слід розмежовувати види попередньої злочинної діяльності та виявлення умислу. Загалом, названі правові явища відріз-няються:
за об'єктивною стороною (при виявленні умислу вона відсутня);
за мірою реалізації умислу;
за ступенем суспільної небезпечності.
Готування до злочину відрізняється від виявлення умислу тим, що проявляється в конкретних діях, названих уст. 14 КК України, що, однак, не є ознаками складу злочину, описаними в дис-позиції статті Особливої частини КК.
Замах на злочин відрізняється від готування тим, що про-являється у вчиненні діянь, описаних у диспозиції статті Особ-ливої частини КК.
Кримінально-правове значення попередньої злочин-ної діяльності полягає в тому, що:
вона має специфічну підставу кримінальної відповідальності;
характеризується особливостями у кваліфікації своїх окремих різновидів;
береться до уваги при призначенні покарання. Встанов-лення відповідальності за незакінчений злочин дає можливість припиняти злочинну діяльність на більш ранніх стадіях, на стадії готування до злочину чи діянь, безпосередньо спрямованих на вчинення злочину, й таким чином запобігти спричиненню шкоди відносинам, які охороняються кримінальним законом.
Вимоги до кваліфікації попередньої злочинної діяльності:
для кваліфікації скоєного як готування до злочину чи за-маху на злочин слід встановити наявність усіх ознак складу відповідного закінченого злочину, беручи до уваги незаверше-ність об'єктивної сторони;
попередня злочинна діяльність кваліфікується за тією ж стат-тею Особливої частини КК, що й відповідний закінчений злочин;
їм і формула кваліфікації попередньої злочинної діяльності повинна містити посилання на ч.1 ст. 14 чи ч. 2 (3) ст. 15 й норму Особливої частини КК України;
якщо особа вчиняє замах на злочин шляхом бездіяльності, то при кваліфікації необхідно посилатися на ч.1 ст. 15 і статтю Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за закінчений злочин, на який особа вчиняє замах. Це пов'язано з тим, що частини 2 і 3 ст. 15 КК України передбачають лише замах, що полягає в дії, а тому неможлива кваліфікація з по-силанням на ці частини при злочинній бездіяльності.
Розділ 2. Кваліфікація деяких видів готування до злочину та замаху на нього.
2.1. Кваліфікація деяких видів готування до злочину
Готування до злочину є першою стадією вчинення злочину, одним із видів незакінченого злочину. При готуванні до зло-чину дії винного ще безпосередньо не спрямовані на об'єкт і не ставлять його в безпосередню небезпеку. Суб'єкт ще не ви-конує дій, котрі є необхідною ознакою складу злочину. [7, 75]
Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності, згідно з ч. 2 ст. 14 КК України.
З об'єктивної сторони готування до злочину може прояв-лятися в різноманітних діях, але спільним є те, що всі вони передбачають створення умов для вчинення закінченого зло-чину. Проте він не доводиться до кінця, припиняється з при-чин, які не залежали від волі винного. Наприклад, останнього затримали працівники органів внутрішніх справ чи інші об-ставини перешкодили завершити злочин.
Із суб'єктивної сторони готування до злочину можливе лише з прямим умислом, тобто винний усвідомлює, що він створює умови з метою вчинення певного злочину та бажає створити такі умови. При цьому винний має намір не обмежуватися лише готуванням до злочину, а вчинити дії, що призведуть до закінчен-ня злочину, але йому не вдається реалізувати свій умисел.
Готування до злочину має такі основні об'єктивні ознаки:
підготовчі дії передують безпосередньому вчиненню злочинного діяння, передбаченого диспозицією статті Особливої частини КК України;
підготовчі дії є суспільно небезпечними, тому що створю-ють умови для заподіяння