Замах на злочин - це невдала спроба посягання на об'єкт, коли діяння винного не спричинили реальної шкоди об'єктові. Замах на злочин характеризується недоведенням злочину до кінця з причин, які не залежали від волі винного. Злочин при-пиняється, переривається, не завершується всупереч бажанню особи довести його до кінця. Так, згідно з абз. 1 п. 10 згаданої постанови, якщо ж службова особа виконала певні дії, спрямо-вані на одержання хабара, але не одержала його з причин, які не залежали від її волі, такі дії належить кваліфікувати як за-мах на вчинення цього злочину.

Причини недоведення злочину до кінця можуть бути різно-манітними (опір жертви, невміння користуватися зброєю, за-тримання злочинця тощо). Якщо злочин не доведено до кінця з власної волі особи, кримінально-караного замаху на злочин немає внаслідок добровільної відмови (ст. 17 КК України). Причини, з яких злочин не було доведено до кінця, повинні бути виявлені та вказані у вироку суду.

Замах на злочин має такі основні суб'єктивні ознаки:*

діяння вчиняється з прямим умислом. Раніше КК України 1960 р. спеціально не передбачав, що при цьому наявний прямий умисел. Мова йшла про умисні дії без конкретизації виду умислу. Хоча судова та слідча практика, зазвичай, ви-ходила з обов'язковості доведення саме прямого умислу.

Якщо особа не бажала вчинити злочин, вона не може і здійснити замах на нього, тобто спробувати вчинити його. При замахові на злочин особа усвідомлює суспільно небезпеч-ний характер свого діяння, передбачає його суспільно небез-печні наслідки та бажає довести розпочатий злочин до кінця та настання вказаних наслідків. Так, згідно з п. 4 постанови ПВСУ № 2 від 7 лютого 2003 р. "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи", замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки та бажає їх на-стання);*

наявність у особи при вчиненні діяння мети довести зло-чин до кінця, тобто виконати в повному обсязі об'єктивну сторону задуманого злочину, передбаченого нормою Особливої частини КК України.

На практиці ж (як до набрання чинності новим КК України, так і після цього) не завжди звертають увагу на доведеність прямого умислу при замахові на злочин.

Так, вироком Новоукраїнського районного суду Кірово-градської області від 22 березня 1999 р. Ф. засуджено за стат-тями 17, 94 КК України 1960 р. до семи років позбавлення волі. Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Кіровоград-ського обласного суду від 18 травня 1999 р. вирок залишено без зміни. Ф. визнано винним і засуджено за вчинення замаху на умисне вбивство свого брата Ф. І. за таких обставин: 11 січня 1999 р. приблизно о 18 год Ф., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в домоволодінні Г., під час сварки з братом Ф. І. вдарив останнього молотком по голові, запо-діявши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя

в момент заподіяння. Смерть Ф. І. не настала завдяки своє-часно наданій медичній допомозі.

Верховний Суд України на спільному засіданні судової палати з кримінальних справ і військової палати розглянув клопотання засудженого Ф. і потерпілого Ф. І. про перегляд кримінальної справи щодо Ф. у порядку виключного про-вадження та, постановлюючи вирок, суд зазначив, що Ф., завдаючи потерпілому удар молотком по голові, повинен був знати: про можливі наслідки таких дій, тобто дійшов висновку, що засуджений діяв із непрямим умислом на вбивство. За таких обставин дії Ф. необхідно кваліфікувати за наслідками, що фактично настали, тобто як умисне тяжке тілесне ушкодження, небез-печне для життя в момент заподіяння. Поділ замаху на злочин проведено законодавцем за суб'єктив-ним критерієм на закінчений і незакінчений, тобто за ставлен-ням винного до вчинених ним діянь, за власним уявленням про ступінь виконання діяння у вчиненні злочину. Так, замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала всі дії, котрі вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, а замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, котрі вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Закінчений замах на злочин називають невдалим. Наприк-лад, Д. 6 листопада 2002 р. близько 13 год, перебуваючи в магазині, спробував викрасти господарські товари на суму 106 грн. 70 коп., але під час виходу з магазину був затриманий продавцями. При цьому він зробив усе, щоб викрасти майно, однак наслідки не настали з обставин, які не залежали від волі Д., тому злочин (крадіжка) не був доведений до кінця.

Незакінчений замах на злочин іноді в теорії кримінального права називають перерваним. Приміром, оператор комп'ютер-ної системи скопіював інформацію з банку даних на дискету та намагався знищити цю інформацію на вінчестері комп'ютера,