але був виявлений адміністратором і затриманий охоронцями, тобто він не вчинив усіх можливих на його думку дій для при-власнення інформації, з причин, які не залежали від його волі. Окремі вчені пропонують для розподілу замаху на злочин закінчений і незакінчений використовувати об'єктивний критерій, тобто ступінь виконання об'єктивної сторони. Вони вважають незакінченим той замах, у якому не були виконані всі дії, необ-хідні для закінчення злочину, а закінченим замахом на злочин виконання всіх дій, що були необхідні для закінчення злочину. Та об'єктивний критерій непридатний для розмежування незакінченого та закінченого замахів, бо коли злочинні наслідки не на-стали, об'єктивно не було виконано все необхідне для їх на-стання. Отож, у такому разі завжди слід констатувати незакінче-ний замах на злочин і не залишається місця для закінченого замаху на злочин, бо завжди якихось дій винного було недо-статньо для доведення злочину до кінця. Отже, не все було зроблено, що необхідно для спричинення наслідків.
Не можна використовувати для поділу замаху на закінче-ний і незакінчений комбінований критерій, тобто одночасне за-стосування об'єктивного та суб'єктивного критеріїв. Формула мішаного (об'єктивно-суб'єктивного) критерію, що пропонує визнавати закінчений замах на злочин там, де зроблено все, що можливо, на думку винного, для вчинення злочину, невдала тому, що ставить поняття закінченого замаху в повну залежність від розсуду суддів.
Замах на злочин відрізняється від закінченого злочину об'єктивною стороною. При замахові на злочин вона незаверше-на, відсутні деякі її ознаки (чи не доведено до кінця діяння, що утворює об'єктивну сторону складу злочину, або відсутній не спричинений суспільно небезпечний наслідок), а при закінче-ному злочині об'єктивна сторона повністю виконана. Визнання здійсненого діяння замахом або закінченим злочином залежить від опису об'єктивної сторони злочину в диспозиції закону.
Замах на злочин відрізняється від готування до злочину характером вчинених діянь, а в злочинах із матеріальним складом - і близькістю настання суспільно небезпечних наслідків. При замахові на злочин діяння безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, а при готуванні до злочину лише створюються умови для вчинення злочину.
Кваліфікація невдалої спроби вчинити злочин з матеріаль-ним складом, якщо фактично заподіяна шкода є ознакою складу іншого закінченого злочину. Названа ситуація стається, наприклад, коли внаслідок пострілу з метою вбивства фактично заподіяні лише тілесні ушкодження. [11, 119]
У такому разі скоєне кваліфікується як замах на вчинення більш тяжкого злочину.
Якщо діяння, скоєні особою при готуванні до одного зло-чину чи замаху на нього, містять у собі одночасно ознаки іншого (другого) закінченого злочину, все вчинене слід квалі-фікувати за сукупністю як незакінчений злочин за ч. 1 ст. 14 або за ч. 2 (3) ст. 15 та відповідною статтею Особливої частини КК України як закінчений злочин. При цьому закінчений склад одного злочину одночасно є готуванням до іншого злочину чи замахом на нього. Так, згідно з п. 26 постанови ПВСУ № З від 26 квітня 2002 р. "Про судову практику в справах про ви-крадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами, якщо викрадення вогне-пальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіо-активних матеріалів та їх незаконне носіння, зберігання, пере-дача чи збут здійснені для вчинення іншого злочину, такі дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбаче-них відповідною частиною ст. 262 і ч. 1 ст. 263 або ст. 265 КК України, а також як готування чи замах на вчинення іншого злочину.
Кваліфікація злочину, об'єктивна сторона якого включає два чи більше не альтернативних діяння. Якщо фактично виконана лише одна з дій, що належать до об'єктивної сторони відповідного злочину (наприклад, при зґвалтуванні погроза вбивством), то скоєне кваліфікується як замах на цей злочин, а не як готування до нього. Вчинена дія належить до об'єктивної сторони злочину. Ідеться про "безпосереднє вчинення злочину", що передбачено в ч. 1 ст. 15 КК України.
Кваліфікація дій співучасників у випадку, коли викона-вець вчинив лише замах на злочин. Інші співучасники (підбурювач, організатор, пособник) також несуть відповідальність
за замах на злочин, хоча б кожний з них і виконав усі дії, що вважав необхідними для досягнення спільного результату.
Коли замах на злочин невеликої тяжкості позбавлений су-спільної небезпечності, відповідальність за нього не настає, відповідно до ч. 2 ст. 11 КК України (не є злочином закінчене діяння, що формально й містить ознаки будь-якого злочину, воно через малозначність не має суспільної небезпеки, не тягне кримінальної відповідальності).
Не є злочином і замах, який не містить суспільної небез-пеки (наприклад, замах на знищення чи пошкодження майна, що не має цінності, при усвідомленні винним цього).
Як випливає зі ст. 16 КК України, при кваліфікації замаху на злочин необхідно посилатися на ч. 2 (3) ст. 15 і статтю Особ-ливої частини КК України, що передбачає відповідальність за закінчений злочин, на який суб'єкт вчинив замах.
Приміром, закінчений замах на вбивство кваліфікується за ч. 2 ст. 15 і ч.1 ст. 115 КК України. Коли ж крадіжка вчинена у великих розмірах, але матеріалами справи встановлено, що умисел винного був спрямований на викрадення в особ-ливо великих розмірах і не був здійснений з не залежних від винного обставин, вчинений злочин слід кваліфікувати як закінчений замах на таємне викрадення в особливо великих розмірах, тобто за ч. 2 ст. 15 і ч. 5 ст. 185 КК України.
Якщо особа вчиняє замах на злочин як бездіяльність, то при кваліфікації необхідно посилатися на ч. 1