ПЛАН
Вступ
Розділ 1. Поняття, правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності
1.1. Поняття звільнення від кримінальної відповідальності
1.2. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності.
Розділ 2. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
2.1. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям та примиренням винного з потерпілим.
2.2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки та із зміною обстановки.
2.3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності
Розділ 3. Деякі питання інституту обмеження дії законодавства про кримінальну відповідальність.
Висновок
Список використаних джерел
Зміст
ВСТУП
У теорії кримінального права вчення про підстави кримінальної відповідальності базується на філософському вченні про підстави соціальної відповідальності людини за свої вчинки. Відповідно до цього вчення, до відповідальності варто притягати тільки тоді, коли в суб'єкта була воля вибору поведінки, тобто він міг діяти згідно з вимогами закону, але ігнорував цю можливість. Ця дилема співзвучна одному з основних питань філософії - питанню свободи волі, щодо якого можна виділити три основні теорії.
Кримінальна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, особливим елементом у механізмі кримінально-правового реагування держави стосовно особи, що вчинила злочин. Поняття "кримінальна відповідальність" законодавчо не визначено й у теорії кримінального та кримінально-процесуального права трактується по-різному.
При визначенні підстав кримінальної відповідальності необхідно відповісти на три питання:
1) як обґрунтувати кримінальну відповідальність особи, що вчинила злочин?
2) за що особа підлягає кримінальній відповідальності?
3) на якій правовій підставі вона підлягає такій відповідальності?
Кримінальне законодавство 2001 р., яке загалом уже характеризувалось як новий крок у напрямі демократизації, гуманізації, звуження меж кримінальної репресії, виділило інститут звільнення від кримінального покарання в окремий розділ Загальної частини КК, розмістивши його перед розділами, які визначають поняття, систему, види покарання та порядок його призначення. Така структуризація не випадкова, а має глибокі теоретичні та практичні підвалини. Вона повинна націлювати практичних працівників на якнайширше (в межах розумного) його застосування у вирішенні питання про кримінальну відповідальність. Водночас в Особливій частині КК розширено кількість спеціальних випадків звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні окремих злочинів.
Для розуміння змісту інституту звільнення від кримінальної відповідальності слід повернутись до питання про поняття кримінальної відповідальності.
Розділ 1. Поняття, правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності
1.1. Поняття звільнення від кримінальної відповідальності
У КК неодноразово використовується поняття «звільнення від кримінальної відповідальності» (наприклад, розділ IX Загальної частини КК так і називається «Звільнення від кримінальної відпо-відальності»). Про звільнення від кримінальної відповідальності йдеться й у деяких статтях Особливої частини КК. Проте КК ніде не розкриває цьо-го поняття. Системне і логічне тлумачення закону дає підставу вва-жати, що КК під звільненням від кримінальної відповідальності розуміє звільнення лише від майбутньої, потенційної відповідаль-ності. Що ж стосується звільнення від реальної кримінальної від-повідальності, то закон використовує тут поняття «звільнення від покарання» (розділ XII КК так і називається «Звільнення від пока-рання та його відбування»). Це пояснюється тим, що кримінальна відповідальність, як уже відзначалося в підрозділі 1 розділу II цьо-го підручника, реалізується в трьох формах, а саме: 1) не пов'язаній з призначенням винному покарання; 2) пов'язаній з призначенням покарання, але без його реального відбування; 3) пов'язаній з від-буванням призначеного покарання. Тому звільнення від реальної кри-мінальної відповідальності — це звільнення від покарання, тобто від його призначення або відбування. В усіх інших випадках має місце звільнення від майбутньої, потенційної кримі-нальної відповідальності. [7, 103]
Обов'язок особи, яка вчинила злочин, зазнати кримінальної відповідальності реалізується в рамках кримінально-правових відносин. Держава як один із суб'єктів цих відносин має право не тільки піддати цю особу заходам кримінальної відповідальності, а й відмо-витися від цього за наявності підстав, передбачених КК. Відповід-но до ч. 2 ст. 44 КК особа, яка вчинила злочин, звільняється від кри-мінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування. Таким чином, повноваження держави обмежені КК, який містить вичерпний перелік підстав звільнення від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 44 КК звільнення від кримінальної відповідаль-ності у випадках, передбачених КК, здійснюється виключ-но судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Звільнення від кримінальної відповідальності може мати місце після вчинення злочину в період, коли для цього виникли та існують передбачені КК підстави, проте в будь-якому випадку до закінчення строку, протягом якого на особі лежить обов'язок відповідати за вчи-нене перед державою. Це, за загальним правилом, день закінчення строку давності (ст. 49 КК), при цьому, однак, особа може бути звіль-нена від кримінальної відповідальності до того моменту, доки вона їй не піддалася, тобто до набрання законної сили обвинувальним виро-ком суду. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 р. у справі про депутатську недоторканність саме з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду і починається кримінальна відповідальність. Після цього може йтися лише про звіль-нення від покарання. Отже, день набрання законної сили обвинуваль-ним вироком суду є межею, що розділяє звільнення від кримінальної відповідальності і звільнення від покарання.
Звільнення від кримінальної відповідальності — це реалізація державою в особі суду свого повноваження, згідно з яким вона відмовляється за наявності підстав, передбачених КК, від держав-ного осуду особи, яка вчинила злочин, а також від покладання на неї обмежень особистого, майнового або іншого характеру, встанов-лених законом за вчинення цього злочину.
Прийняття судом рішення про звільнення особи від криміналь-ної відповідальності є актом, що свідчить про припинення криміналь-но-правових