2.3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1)

2)

3)

4)

5)

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухили-лася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звіль-няється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років. [6, 143]

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у час-тинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин серед-ньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяж-кий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбав-лення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у КК України.

Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається іс-тотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певно-го проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання, виконанні завдань загальної і спеціальної превенції. Враховується також презумпція про втрату повністю або значною мірою суспільної небезпечності особи, яка тривалою законослух-няною поведінкою після вчинення злочину демонструє своє виправлення. Крім того, тривалий проміжок часу з моменту вчинення злочину істотно перешкоджає, а інколи й унеможливлює успішне розкриття і розслідування злочину, об'єктивний розгляд кри-мінальної справи в суді.

Передбачений КК вид звільнення від кримінальної відповідальності застосову-ється за наявності трьох умов: 1) закінчення зазначених у законі строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості; 3) не ухилення особи від слідства або суду.

Строки давності диференційовані залежно від виду вчиненого злочину, а щодо зло-чинів невеликої тяжкості - від виду передбаченої у санкції статті покарання. Про поря-док визначення виду злочину за наявності кількох частин статті Особливої частини КК, альтернативної санкції такої статті тощо див. коментар до ст. 12. У разі, коли особа од-ночасно вчинила декілька злочинів, строки давності стосовно кожного із діянь, які складають ідеальну сукупність злочинів, обраховуються самостійно.

Початковим моментом перебігу строку давності є день вчинення особою злочину (про час вчинення злочину див. коментар до ст. 4). Початковим моментом обчислення строку давності щодо співучасника є день вчинення ним діяння, яке він виконав відпо-відно до своєї ролі в умисному злочині, а не день вчинення кримінально караного діян-ня виконавцем. При вчиненні готування до злочину або замаху на злочин строк давнос-ті починає спливати з дня припинення злочинного діяння з причин, не залежних від волі винного. [14, 134]

Строки давності починають спливати з 0 годин тієї доби, яка настає після доби вчи-нення злочину; строк давності закінчується після того, як сплила передбачена ст. 49 кількість повних років, о 24 годині останньої доби відповідного строку.

КК України не передбачає особливостей перебігу строків давності у разі вчинення три-ваючих і продовжуваних злочинів. При триваючих злочинах протиправна поведінка, яка йде за первісним актом злочинного посягання і охоплюється складом злочину, має невизначено тривалий характер, тобто вона може здійснюватись як завгодно довго. У судовій практиці строк давності стосовно триваючих злочинів обчислюється з часу їх припинення за волею або всупереч волі винного (затримання особи, явка з повинною, добровільне виконання обов'язку, покладеного на особу під загрозою кримінального переслідування), або з часу настання подій, які трансформують його поведінку у незлочинну (наприклад, викрадення у винного зброї, яка незаконно ним зберігалась, смерть або досягнення повноліття дитини, від утримання якої у формі сплати аліментів він ухилявся). У разі вчинення продовжуваного злочину строк давності починає спливати з моменту вчинення останнього із тотожних діянь, які, будучи об'єднані єдиним злочин-ним наміром, утворюють вказаний різновид одиничного злочину.

Закон чітко встановлює кінцевий момент перебігу строків давності. Ним є день набрання вироком суду законної сили. Ніякі процесуальні рішення щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності згідно з КК перебіг стро-ків давності не переривають. Така позиція узгоджується з принципом презумпції не-винуватості, захищає осіб, кримінальні справи щодо яких невиправдано довго знаходяться в органах дізнання, досудового слідства і суді.[ 1, 31]

Під ухиленням від слідства або суду як обставиною, що зупиняє перебіг строку давності, розуміються будь-які умисні дії, вчинені особою з метою уникну-ти кримінальної відповідальності за вчинений злочин (нез'явлення без поважних при-чин за викликом до правоохоронних органів, недотримання умов запобіжного заходу, зміна місця проживання, зміна документів, які посвідчують особу, і перехід її на неле-гальне становище тощо). Якщо ухилення від слідства або суду набуває форми вчинення злочину середньої тяжкості або більш тяжкого злочину, застосову-ється положення не про зупинення строку