ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Співучасть у злочині

1.1. Поняття та ознаки співучасті

1.2. Форми співучасті

Розділ 2. Види співучасників.

Розділ 3. Спеціальні питання відповідальності за співучасть.

3.1. Кваліфікація дій виконавця.

3.2. Ексцес виконавця.

Висновок

Список використаних джерел

Зміст

ВСТУП

Стан злочинності та проблема боротьби з нею завжди привертали увагу не лише теоретиків і практиків професіоналів, а й усього світового співтовариства. Ця проблема сьогодні стала однією з найгостріших і животрепетних.

З кожним роком ми спостерігаємо очевидне погіршення криміногенної обстановки. Пограбування, шахрайство, насильство - усе це стало ледь не звичним у нашому повсякденному житті.

Стан сучасної злочинності має визначатися балансом двох складових: рівнем демократизації суспільства і суворістю контролю. Ми так само спостерігаємо загальну тенденцію зростання злочинності у світі при одночасному зниженні караності винних.

Вияви злочинності як діяльності, спрямованої на протизаконне задоволення потреб певної частини суспільства за рахунок інтересів більшості його членів, завжди були специфічними і своєрідними та відбивали стан і рівень розвитку цього явища. Сучасну злочинність за своїми якісними і кількісними характеристиками не можна порівняти зі злочинністю минулих років. Злочинна діяльність стала органічною складовою частиною нашої економіки, перетворилася на бізнес.

Головне в сучасній злочинності - не кількісні її зміни, а якісні перетворення, поява нових видів злочинів, зростання їхньої кількості, а також кількості злочинних діянь, раніше рідко вчинюваних, зухвалість і жорстокість дій злочинців, проникнення злочинності в усі структури суспільства і держави, рівень її організованості й міжнародного „співробітництва", що загрожує вільному і незалежному існуванню держави.

Злочини вчиняються не лише поодинці. Досить часто в одному злочині беруть участь дві або більше особи, які діють узгоджено і спрямовують свої дії на досягнення єдиного результату. У таких ситуаціях виникає питання про співучасть.

Інститут співучасті вважається одним з найскладніших у кримінальному праві, оскільки злочин, вчинений спільно декількома особами, розглядається як такий, що становить підвищену суспільну небезпеку, особливо у складі організованої групи, злочинної організації. Слід сказати, що суспільна небезпека таких діянь - це не механічне поєднання зусиль, а усвідомлюване здійснення різнопланових рольових функцій співучасниками злочину в певному часі і просторі, між якими завжди існує інформаційний зв'язок. Їх взаємодія у вчиненні злочинів є складною, яка поєднує у собі енергетичний і психічний процеси злочинної діяльності кожного співучасника.

Часто на практиці виникають труднощі при кваліфікації діянь осіб, які спільно вчинили злочин. Такі помилки призводять до того, що невинні особи несправедливо притягуються до кримінальної відповідальності, а злочинці уникають покрання. Визначення особливостей відповідальності осіб при співучасті, особливо в складних її формах є необхідною умовою боротьби зі злочинністю, запорукою справедливості покарання за скоєне.

Таким чином актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю правильної кваліфікації злочинних діянь вчинених в співучасті, особливостями відповідальності співучасників, що є необхідною умовою ефективності роботи органів кримінального переслідування та правосуддя в сфері боротьби зорганізованою злочинністю.

Розділ 1. Співучасть у злочині

1.1. Поняття й ознаки співучасті

Злочин може бути вчинений як однією особою, так і спільними діями кількох осіб. Досить часто у вчиненні злочину беруть участь декілька осіб, які діють узгоджено і спрямовують спільні зусилля на досягнення злочинного результату.

Вчинення злочину у співучасті має свою специфіку і характеризується більш високим ступенем суспільної небезпеки. У ряді випадків вчинення злочину у співучасті розцінюється як кваліфікуюча обставина (наприклад, вчинення грабежу за попередньою змовою групою осіб – (ч. 2 ст. 186 КК). А згідно з п. 2 ч. 1 ст. 67 КК вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою є обстави-ною, яка обтяжує покарання. Деякі тяжкі та особливо тяжкі злочини можуть вчинюватись лише у співучасті, наприклад, бандитизм (ст. 257 КК), масові заворушення [2, 95]

В Україні досить висока питома вага злочинів, вчи-нених у співучасті.. Останні роки набула поширення гру-пова, організована злочинність. Найчастіше організова-ними групами вчиняються такі особливо тяжкі злочини, як вбивство, зґвалтування, завдання тяжких тілесних ушкоджень, злочини, пов'язані з обігом наркотиків, тощо. Важливе значення для визначення відповідальності кож-ної особи, яка бере участь у вчиненні злочину, має поло-ження закону про кримінальну відповідальність за вчи-нення злочину у співучасті.

Ст. 26 КК визначає поняття співучасті як умисну спільну участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Теорія кримінального права встановлює об'єктивні і суб'єктивні ознаки співучасті.

До об'єктивних ознак віднесено:

-

-

-

Отже, для наявності співучасті у вчиненні злочину повинні брати участь не менше 2-х осіб, які згідно зі ст. 18 КК можуть бути суб'єктами злочину.

Співучасті притаманна спільність дій співучасників. Злочин вчиняється спільними зусиллями. Дії кожного із співучасників можуть бути різними, але вони повинні бути складовою злочинного діяння в цілому. Злочинний наслідок, який при цьому настає, є загальним для всіх співучасників і відповідальність за нього несуть вони всі, незалежно від ролі, яку кожний з них виконував.

Наприклад, коли одна особа замовляє вбивство, інша - дістає для цього зброю, а третя - безпосередньо вбиває потерпілого, то всі троє співучасників відповідають за вбивство.

Спільність, про яку йдеться у законі (ст. 28 КК), озна-чає, що між діями співучасників і злочином, який вчинив виконавець, існує причинний зв'язок. Цей причинний зв'язок є опосередкованим, оскільки, як уже зазначалось, загальний результат досягається завдяки свідомій діяль-ності виконавця. Дії кожного співучасника створюють для виконавця реальну можливість вчинити злочин. Вико-ристовуючи її, виконавець досягає злочинного наслідку. Повертаючись до наведеного прикладу, бачимо, що той, хто замовив вбивство, а також той, хто дістав для цього